Самобутні байки Леоніда Глібова

Байки — це лише одна лінія, по якій ішов творчий розвиток традицій Котляревського.

Друга лінія, навіть цілий великий напрям — розвиток романтизму,— у західно-європейських літературах з’являється вже в кінці XVIII ст. внаслідок піднесення антифеодальних, національно-визвольних рухів у російській, польській та чеській літературах на початку XIX ст. Романтизм був складним явищем з двома течіями — прогресивною й реакційною. У кожній літературі романтизм мав свої особливі риси, але спільною для всіх літератур є вияв у романтичних творах невдоволення тогочасною дійсністю, високі ідеальні поривання, широке використання усної народної творчості. Потребу в цьому новому художньому напрямі відчували й українські письменники. Елементи романтизму помітні вже в останніх V І VI частинах «Енеїди», а особливо — в «Наталці Полтавці».

Проте першим висловив цю потребу П. Гулак-Артемовський, написавши баладу «Рибалка» (1827). Редактор петербурзького журналу «Вестник Европн» М. Каченов-ський, друкуючи баладу, у примітці наводив уривок з листа до нього «поважного автора» — П. Гулака-Артемовського. Поет писав, що «з потягу до цікавості захотів спробувати, чи не можна малоросійською мовою передати почуття ніжні, благородні, високі, не змушуючи читача або слухача сміятися, як од «Енеїди» Котляревського та від інших з тією ж метою написаних віршів». «Вказуючи далі,— додавав М. Каченовський,— на деякі народні пісні малоросійські, пісні иайніжніші, найзворушливіші, вій (тобто Гулак-Артемовський.— Є. К.) з благородною впевненістю в успіху, видає баладу свою виключно як звичайну спробу. Тут прийнято ним жіночий малоросійський спосіб викладу» 237.

Ці рядки не раз цитувались як певний літературний маніфест українського романтизму. Рядки ці, можливо, були дещо образливі для ще живого тоді Котляревського, заслуженого й поважаного всією літературною громадськістю Росії письменника. Але на віддалі століть ми зобов’язані добре вдуматись у ці слова й зіставити всі факти в їх зв’язках і опосередкуваннях.

Почнімо з Котляревського. П. Гулак-Артемовський назвав у листі до М. Каченовського тільки «Енеїду», але ж письменник був автором не лише цього твору, а й «Наталки Полтавки», яка вже вісім років ставилась на сцені, зокрема в Харкові, й П. Гулак-Артемовський не міг не бачити її. А в п’єсі Котляревського саме й передаються почуття ніжні, благородні, величні. Причому автор і не намагався змушувати слухача з цього сміятися. П. Гулак-Артемовський як на зразок посилався на українські народні пісні, пісні найніжніші, найзворушливіші. Але ж саме ці пісні й використав перший Котляревський у «Наталці Полтавці». Таким чином, і в цьому П. Гулак-Артемовський був несправедливий до свого вчителя.

І разом із тим, констатуючи певну необ’єктивність, ми не можемо на віддалі великого часу не визнати, що лист автора балади «Рибалка» був таки своєрідним літературним маніфестом українського романтизму. П. Гулак-Артемовський перший висловив потреби часу, потреби дальшого літературного розвитку.

Розгляньмо тепер по суті спробу Гулака. У підзаголовку до «Рибалки» стоїть: «Малороссийская баллада». Чому саме автор дав такий підзаголовок, коли відомо, що це переспів з Гете? Однойменна балада Гете в українському перекладі звучить так:

Вода шумить, вода гуде. На березі рибак На вудку дивиться і жде — Спокійно, сумно так.

Сидить і дивиться, і враз Розбіглася вода, І з хвилі вирнула в той час Русалка молода…

(Переклад Д. Загула)

П. Гулак-Артемовський не перекладає баладу Гете, а переспівує її, розширюючи значно текст: замість восьми — десять строф, замість чотири-тристопного ямба — шести-чотиристопний ямб. Ось приклад переспіву Гула-ком щойно наведеного початку балади:

Вода шумить!… вода ґуля!.. На березі рибалка молоденький На поплавець глядить і промовля: «Ловіться, рибоньки великі і маленькі!».

  • Що рибка смик, то серце тьох!
  • Серденько щось рибалочці віщує:
  • Чи то тугу, чи то переполох,
  • Чи то коханнячко?.. Не зна він, а сумує.
  • Сумує він, аж ось реве!
  • Аж ось гуде — і хвиля утікає!
  • Аж гульк! — з води дівчинонька пливе,
  • І косу зчісує, і бровами моргає…

Як бачимо, переспів на цілу строфу довший. Текст переспіву весь час обростає «деталями, відсутніми в перво-творі», як справедливо відзначав, порівнюючи обидва тексти М. Зеров. У Гете:

І каже голосом дзвінким: «Чом вабиш ти мій плід Зрадливим підступом людським В смертельно-душний світ?

У Гулака:

  • Вона морга, вона й співа:
  • «Гей-гей, не надь, рибалко молоденький,
  • На зрадний гак ні щуки, ні лина,
  • Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?»

Ясна річ, що з цих саме міркувань автор переспіву не назвав його перекладом, а «малороссийской балладой». І останнє. П. Гулак-Артемовський намагався справді відійти від бурлескно-травестійного стилю і найніжніши-ми, найзворушливішими словами передати почуття благородні, величні. І в багатьох моментах йому в цьому щастило, але в цілому вийти за межі бурлескного стилю він так і не зміг. Ніби прикутий незримими узами до колісниці свого вчителя— Котляревського, він, очевидно, підсвідомо лишався ще під впливом саме його стилю: «смик», «тьох», «аж ось», «аж гульк», «пірнув на дно к линам» і т. д.

Проте й на цьому рівні переспіву П. Гулак-Артемов-ський утриматись не міг. У тому ж журналі «Вестник Европы» (1827) разом з «Рибалкою» надруковано ще одну «малороссийскую-балладу» «Твардовський». Це розширений переспів романтичної балади Міцкевича «Пані Твардовська» (204 рядки замість 124). Тут ще значно більша питома вага бурлеску. В деяких місцях балада скидається на травестію:

  • А чортові не до сала,
  • Хвостиком киває, Ніс скопилив, мов ґринджоли,
  • І дверей шукає. Стриб по хаті, хап за клямку…
  • Твардовський по пиці!.. Трісь по гирі— розбив шклянку
  • І горщок з полиці…

Збережи - » Самобутні байки Леоніда Глібова . З'явився готовий твір.

Самобутні байки Леоніда Глібова





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.