В адміністративному відношенні країна ділиться на повіти (жудеци), міста й комуни . На території Румунії - 40 повітів, на правах повіту й Бухарест (площа повіту становить у середньому 6074 кв. км із населенням понад 530 тис. чола.), 236 міст, 2705 комун (у комуну входить одне або кілька сіл, вона нараховує в середньому 4500 жителів), 47 міст страни-муниципии. Республіка Румунія розташована на південно-сході Центральної Європи, у басейні Нижнього Дунаю. Границі її визначені мирним договором 1947 р., їхня загальна довжина-3190,3 км.

На сході Румунія обмивається Чорним морем, довжина морських границь-244 км. На півночі й північному сході граничить із Молдовою ( 1325,9 км ), на северо-заході-з Угорщиною ( 444,8 км ), на юго-сході-з Югославією ( 544,3 км ), на півдні-з Болгарією ( 631,3 км ). Територія Румунії - 237,5 тис. кв. км. Близько 30% загальної площі-гори, 37%- пагорби й плато, 33% -рівнини. Клімат- помірковано континентальний

На 1 січня 1993 р. населення Румунії становило 22,5 млн. жителів. По чисельності населення Румунії займає 8-е місце в Європі й 31-е у світі. Румунія належить до числа щодо густонаселених країн: середня щільність населення-94,1 чел. на 1 кв. км. Румуни становлять близько 90% населення, угорці-7,7, німці-1,6%.

Природні умови Румунії більше різноманітні, чим сусідніх Угорщини й південних частин України, що лежать на тій же широті. Головна гірська система Румунії розташована в центральній частині країни, а не на периферії, як, наприклад у сусідній Югославії. Звідси випливає ряд характерних для Румунії особливостей у розміщенні мінеральних, гідроенергетичних і ґрунтово-рослинних ресурсів, що роблять великий вплив на географію населення й господарства. Основні поклади корисних копалин і гідроенергоресурсів, ліси й луги зосереджені в центральній, гористій частині Румунії, а основні масиви зручних для обробки найцінніших ґрунтів розташовані в рівнинних периферійних частинах країни

Румунія має більші ресурси й можливостями для створення різнобічно розвитий промисловості. Ці ресурси стали широко використовуватися. Зросла концентрація виробництва на великих, оснащених більше доконаним устаткуванням підприємствах. Уже в 1981 р. понад 600 заводів і фабрик нараховували більш ніж по 100000 робітників. У них було сконцентровано майже 2/5 промислових робітників і валової промислової продукції країни

Територія незалежної Румунської держави формувалася в умовах складної багатовікової боротьби між Туреччиною, Австро-Угорщиною, а потім і Росією за політичне й економічне панування в Південно-східній Європі. З особою силою ця боротьба розгорнулася в XIX - початку XX в.

У середні століття на території сучасної Румунії існувало кілька феодальних держав. Деякі з них підпали під панування Угорщини, а пізніше - Австрії (Трансільванія, Банат), а інші в XV- XVI вв. - під панування Туреччини (Добруджа, Валахія, Молдова). Перемоги Росії над Туреччиною під час воєн кінця XVIII - початку XIX в. сприяли ослабленню позицій Туреччини на румунській території

Великі територіальні зміни на користь Румунії відбулися в підсумку першої світової війни. У її територію були включені області, розташовані до півночі й заходу від Карпатської гірської дуги й протягом тривалого часу, що перебували під пануванням Австро-Угорщині: Трансільванія, східні частини Бана-Та й Кришани, Марамуреш і Буковина. Крім того, ре” акційні правлячі кола буржуазної Румунії, скориставшись тимчасовими труднощами ще незміцнілої Радянської Росії, в 1918 р. окупували розташовану між ріками Прут і Дністер територію Бессарабії. У підсумку після першої світової війни територія й населення Румунії більш ніж подвоїлися

Під час другої світової війни румунська реакція надала територію й ресурси країни в розпорядження фашистської Німеччини для ведення війни проти Радянського Союзу

Відповідно до мирного договору, укладеному в лютому 1947 р. у Парижу, у післявоєнній Румунії встановилися границі, що існували до початку 1941 р.| Рішення Віденського арбітражу 1940 р. були скасовані, і між Румунією й Угорщиною була відновлена колишня границя

Сучасна Румунія як по площі, так і по населенню (близько 19 млн. чоловік в 1963 р.) ставиться до європейських держав середньої величини. Вона займає компактну територію округлої форми, найбільш зручну для організації внутрішніх зв’язків. Максимальна довжина країни - 480 км із півночі на південь і 640 км із заходу на схід

З майже 19 млн. жителів Румунії (в 1963 р.) понад 16 млн. (близько 86%) становили румуни. Крім них у Румунії живуть більше 1,6 млн. угорців і 0,4 млн. німців. Менш значні групи населення становлять євреї, цигани й представники слов’янських народів (у тому числі понад 100 тис. українців і росіян). Після другої світової війни населення Румунії стало більше однорідним. Це відбулося тому, що частина німців і болгар емігрувала відповідно в Німеччину й Болгарію, а число євреїв і циган різко скоротилося в результаті звірств фашистів. Найбільш однорідним населенням відрізняється Валахія й Молдова, де румуни становлять 97-98%. У західних областях, тривалий час, що перебували в складі Угорщини й Австрії, близько 1/3 населення доводиться на частку національних меншостей. У країні проживають також українці, росіяни, серби, хорвати, словени, болгари, євреї, татари, турки, цигани. Із загального числа населення 49,1%- чоловіка й 50,9%- жінки

Демографічна політика держави спрямована на збільшення числа населення

Вжиті заходи сприяли зниженню загальної смертності населення: в 1982 р. вона склала 10 на 1000 жителів, в 1938 р. - 19,1. Показник дитячої смертності понизився більш ніж на 70% у порівнянні із середнім рівнем останніх 30 років. В 1982 р. народжуваність склала 8,5 на 1000 жителів

У результаті мер по охороні здоров’я й поліпшення матеріального становища трудящих середня тривалість життя в країні збільшилася з 42 років в 1938 р. майже до 70 років до початку 1983 р.

Природні ресурси Румунії різноманітні. У межах Румунії перебуває біля половини великої європейської гірської системи Карпат, які займають понад 2/5 площі країни. Це один з головних факторів, що обумовлюють порайонні кліматичні й ґрунтово-рослинні розходження на більшій частині її території. Більше 30% території Румунії лежить - на висоті понад 800 м над рівнем моря. Передгір’я Карпат і плато, розташовані по зовнішній і внутрішньої столонам Карпатської гірської дуги на висоті від 200 до 800 м , займають 37%, а рівнини й низовини (нижче 200 м) - 33% території Румунії

Покладу кам’яної солі могли б багато років задовольняти потреби всієї Європи. Більші запаси природного газу, нафті й кам’яній солі в Румунії здобувають особливо важливе значення в умовах поглиблення міжнародного соціалістичного поділу праці, тому що, наприклад, сусіднім соціалістичним країнам - Угорщини й Болгарії-Бракує саме цих коштовних видів енергетичної й хімічної сировини

У багатьох місцях Румунії залягають вугілля, але їхні загальні запаси невеликі (порядку 6-7 млрд. т) і представлені переважно лігнітами. Кам’яних вугіль мало.

Численні поклади й рудних копалин; і хоча родовищ із великими запасами мало, у сумі вони створюють необхідну основу для повного задоволення потреб країни у свинці, цинку, марганці, алюмінії й здатні забезпечити значну частину потреби вмеди.

Значні запаси шляхетних (золота, срібла) і рідких металів. Залізною рудою й високоякісним коксівним вугіллям, необхідними для чорної металургії, що швидко розвивається, Румунія забезпечена недостатньо. У післявоєнний період були відкриті нові великі поклади газу, нафти, металевих руд, але надра країни містять ще багато нерозвіданих багатств

Pages: 1 2