У своїй роботі «Тисяча років української культури» Мирослав Семчишип подверкивает: «У другій половині XVII ст. за час правління И. Виговського, Ю. Хмельниченка, П. Тетері, И. Брюховецкого, П. Дорошенко, И. Мазепи, які дотримувалися різних ориентаций - те на російський царат, то на польського короля, то на турецького султана або на шведського короля, Україна стала ареною постійної боротьби внутрішніх і зовнішніх ворогів і гетьманських міжусобиць». Цей період і називається пора Руїн

Своєю неоднозначністю цей період привертав і привертає увагу багатьох посланців минулого й сьогодення. Ця тема була завжди актуальної, оскільки в різні часи наше життя чимсь нагадувала руїни, а політичні дебати подібні до змагань за булаву українських гетьманів. В українській літературі часів XVII-XVIII ст. освітлена в таких добутках, як «Чорна рада» П. Кулиша, «Черниговка» М. Костомарова, «Гетьман Дорошенко» Л. Старицькойї-Черняхивской, «Гандзя» И. Карпенка-Карого, «Бояриня» Лесі Українки. М. Драч, що видається поет-неокласик, розділяв добутку про часи Руїн на 2 групи:

• добутку, у яких домінує історична канва;
• добутку, у яких домінує психологічна лінія

До представлених групам можна віднести твір «Бояриня». «Бояриня» - це психологічна драма на тлі історичних подій. Вустами Оксани автор часто висловлює свої власні почуття. З поеми видно, що Леся Українка погано ставиться до Московщине. Душу головної героїні постійно розривалась на дві частини: уособленням однієї був її брат Іван, а другуб символізував Степу, неї чоловік

Поему Іван і Степан виявилися по різні сторони барикад? Якої позиції дотримувалася на початку твору Оксана, а який наприкінці? Які своєрідні життєві етапи приводять до фатального кінця Оксани? Прийняття Оксаною життя в Москове проходить чотири своєрідних етапи:

• нерозуміння місцевих традицій, звичаїв, відношення до жінок;
• заборона на підтримування контактів з рідна й близькими (заборона пересилання грошей, подарунків, відвідування);
• відмова Степана їхати на Україну;
• сни й реальність стали єдиним суцільним мріянням, що викликало хворобу й смерть

Тому вмираючи, Оксана говорить чоловікові: «як умру, ти не бери вже вдруге українку, візьми московку краще…» («…тому що московке покірні, словами не ріжуть»).

«Твої листи завжди пахнуть трояндами» (Лесі Українки із С. Мержинским) Перше знайомство Лесі із С. Менжинским. В 1897 році під час лікування в Криму Леся Українка познайомилася й здружилася із Сергієм Менжинским - одним з активних діячів соціал-демократичного руху. Ця дружба влила нові сили в душу поетеси, ще більше зміцнила її прагнення працювати, незважаючи на важку хворобу

Загальні мотиви їх .діяльності. Лесю Українку й С. Менжинским з’єднувала ідея революційного відновлення миру, любов до літератури й розуміння її великого суспільного призначення

Драма особистого життя Лесі Українки. На основі добутку Ю. Щербака «Сподіватися» можна побачити тонкі щиросердечні нюанси особистої драми Лесі Українки. Звернемося до уривка із цього добутку: «Мати. Це - дружба або щось інше?

Леся. Не запитуй мене про сем, мамочко. Як тільки я сяду писати до нього, я думаю тільки про те, що я його люблю - без міри, без краю, що та любов - що в моєму серці; вирви чим із серця, і воно кров’ю зійде. …Він не любить мене, і я нещасна. Коли б він любив мене, ми обоє би нещасні були. Я знаю це й все-таки його люблю, сама себе палю вогнем

Трагічність любові Лесі Українки - у її силі. Навіть сама мужня жінка страждала так, як і всі нещасливі. От де ледь відчутна золота середина між «так» і «ні» у людській психології. Знову звернемося до рядків драми «Сподіватися»:

Страшна втрата улюбленого. Леся проводить безсонні ночі біля вмираючі С. Менжинского, проводжає його в останню путь. 15 листопада 1901 року трапилося невимовне горе, на руках у неї вмирає Сергій Менжинский. Протягом однієї ночі відома вже в той час поетеса пише драматичну поему «Одержима». Так завдяки одній трагічній сцені й страшній втраті улюбленого Леся Українка стала драматургом