Прикраси з бісеру відомі ще з давніх часів. Хто й коли першим придумав нанизувати маленькі кульки й тоненькі скляні трубочки й прикрашати ними одяг, - невідомо, час надійно зберіг цю таємницю. Можливо, це був який-небудь мрійник, що хотів, щоб усе жінки могли прикрашати свій одяг і виготовляти різні прикраси. Якийсь час це мистецтво було забуто, лише подекуди зберегли його, виготовляючи браслети, плетені з бісеру комірці або вишита тасьма, намиста, а також вишиті предмети для церковних богослужінь

Техніка роботи з бісером неважка. Для нанизування можна використати шовкову або капронову нитку, тонку волосінь, тоненьке мідне проведення

Вийшло так, що досить зненацька бісер став популярним серед підлітків. Стало модно носити на зап’ястях плетені з ниток або бісеру так звані «фенечки». Сьогодні рукоділля з бісером переживає бурхливе відродження. З’явилася безліч книжок техніки навчання, можна придбати весь інструментарій, потрібний для роботи, або самому змайструвати верстат, щоб спробувати свої сили. У школах організовуються кружки, де вчать вишиванню бісером. На виставках часто можна побачити роботи майстринь: вишиті картини, плетені оклади до ікон, жіночі прикраси. Плетиво бісером є приємним заняттям на дозвіллі

Історія народної вишивки в Україні йде своїми корінням у глибину століть. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг ще давніх скіфів. Художнє оформлення полотна, тобто тканини, - традиція українського народу. Дослідники з’ясував, що ще до виникнення Київської Русі були відомі мереживні вироби, які використалися для прикраси одягу й інших предметів побуту

Техніка вишивання має близько 100 варіантів, а ще більше існує відтінків квітів. Учені переконані, що завдяки вишивці ми зможемо прочитати мудрість давніх слов’ян, відгомони якої зберігаються до наших днів, а також таємницю різних ритуалів. Дослідники вважають, що в основі кожної вишивки лежить три головних поняття: «небо», «земля», «людина». Мережана або вишита скатертина - добуток більше пізнього часу, чим рушника або вишитий одяг. Проте, така скатертина, що ще називали обрусом, стала невід’ємним предметом, що персоніфікував гостинність житла і його хазяїв. І сьогодні майстрині охоче вишивають і прикрашають мережкою (вишивкою) скатертини, щоб потішити себе й привітати гостей