…вулиця корчиться без’язика - їй нема чим кричати й розмовляти. В. Маяковський, Прозаизмами користувалися всі російські поети. Їх можна зустріти й у Державіна, © Алл Соч. РУ 2005 і в Пушкіна. Особливо широко прозаизмами користувався Некрасов, що з російських поетів, на мій погляд, найбільше вплинув на Маяковського. Навіть по розбивці рядків вони з Некрасовим у чомусь схожі. Традиція всілякого використання у віршах прозаизмов Маяковським була вдало підхоплена
Він постійно неї розвиває. Наприклад, всі ми знаємо, що занадто велемовні й урочисті поетичні рядки не дуже лягають на душу читача й слухача, тому майстра слова використовують факторів, що знижують цей глянець. Розмовна лексика й інтонація, фамільярне мовлення знижують урочистий тон вступу до поеми «У весь голос»: «…
жив-де співак кип’яченої й затятий ворог води сирий», «професор, зніміть окуляри-велосипед», «і мені агітпроп у зубах нав’язнув», «товариш життя, давай швидше протопаємо». роль, Що Знижує, може успішно виконувати й вулична груба лексика. Маяковський широко неї використовував: «мені наплювати на бронзи многопудье», «до будь-яких чортів з матерями котися будь-який папірець». Порівняння в поета також часто виконує функцію, що знижує пафос. Поет порівнює безсмертну поезію сводопроводом.
Хочу відзначити значну роль у поетиці Маяковського неологізмів. Вони часто вносять іронічну, саркастичну ноту: «Я думав - ти всесильний божище, а ти недоучка, крихітний бо-жик». Маяковський навіть розвивав свою теорію на цей рахунок. У статті «Як робити вірші» він писав: «…Революція викинула на вулицю корявий говір мільйонів, жаргон окраїн полився через центральні проспекти… Це нова стихія мови
Як його зробити поетичним? Старі правила з «мріями, трояндами» і олександрійським віршем не годяться. Як увести розмовну мову в поезію і як вивести поезію із цих розмов?» Маяковський дуже рано усвідомив важливість цього завдання й успішно неї вирішував. До Маяковського в поезії не було такої кількості вульгарних слів: «пресволочная штуковина», «ні в зуб ногою», «любові прийшов каюк», «в устілку п’яний», «по пиці», «до чортів свинячим» і т.д. Такого роду лексику поет використовує не тільки в сатиричні добутках
Відомо, що у звертаннях до Пушкіна і Єсеніна теж є такі моменти. Буденне мовлення у віршах Маяковського не виглядали стилізацією, підстроюванням під простонародність. Цим прийомом поет руйнував літературні штампи, що надавало свіжість його віршам. Він міг майстерно обіграти примелькавшиеся вже стереотипи із хрестоматійних добутків класиків: Як це у вас Проказувала Ольга?..
Так не Ольга! З листа Онєгіна до Тетяни. - Мов, Чоловік у вас Дурень И старий мерин, Я люблю вас, Будьте обов’язково моя, Я зараз же Ранком повинен бути впевнений, що з вами вдень побачу я… …Так сказати, невільник честі…
пулею вбитий… Як бачимо, тут немає глузування над віршами Пушкіна й Лермонтова. Маяковський просто стирає «хрестоматійний глянець», висміює «придих» стосовно класиків. У цьому вірші він остерігає: «бійтеся пушкіністів».
И останній момент роботи із прозаизмами, що я помітив у віршах поета й хочу його назвати, - це спілкування зі сцени з аудиторією. Про Маяковського ходить багато спогадів у зв’язку з його публічними виступами. Говорять, що він був дотепний, моментально реагував на критичні випади із залу. Але він також умів правильно знаходити інтонацію для читання своїх віршів
Залежно від аудиторії - питаючу або переконуючу й т.д. Тому що виступати йому доводилося часто, поет мимоволі, по необхідності будував свої вірші на розмовній інтонації. Як би там не було, у результаті творчих пошуків Маяковського вітчизняна поезія збагатилася багатьма самобутніми прекрасними віршами
Збережи - » Розмовна лексика й інтонації в ліричних віршах В. В. Маяковського . З'явився готовий твір.