Розкрийте значення алегоричних образів байок Г. Сковороди

Г. С. Сковорода — перший український байкар, який використав досвід створення байок від Езопа та Федра: багатство змісту, досконалість форми, виразність алегорії, викривальну силу.

Першу байку він написав віршем 1760 року в Харкові. Причиною написання байки, як твердить сам автор, було те, «що багато хто з учнів,

Нітрохи для цього не народжені, навчалися». Сказана езопівською мовою гірка правда мала свою дію— єпископ звільнив від непосильної праці понад 40 «недорослів», яких учив Сковорода. Вже перша спроба показала, який великий вплив мав цей жанр на читачів.

Писати байки Сковороду спонукало саме життя з безліччю явищ і фактів, вартих осміяння, осуду та бажання виправити вади, навчити, передати свій життєвий досвід, поділитися наслідками багатьох роздумів. Зразком цього жанру була для нього класична грецька та римська байка і передусім творчість Езопа. Виразно позначився на байках Сковороди і вплив усної народної творчості, зокрема влучних прислів’їв та приказок із їх мудрістю і дотепністю, висловленою в лаконічній, афористичній формі.

Протягом 1769-1774 років, перебуваючи у Харкові та навколишніх селах, Сковорода написав ЗО байок. Вони й склали збірочку «Байки Харківські».

Більшість байок — твори оригінальні, а коли часом Сковорода й використовує якусь фабулу Езопа, то насичує її цілком новим змістом. Так, у байці «Олененя і Кабан» письменник відтворює ситуацію, подібну до тієї, в яку потрапляють Езопові граки, убравшись у пір’я павича. Але якщо Езоп лише застерігає від такого роду вчинків, щоб не потрапляти в смішне становище, то Сковорода викриває не стільки прагнення похизуватися чужою пишною одежею, скільки намагання використати свою «нову одежу» на те, «щоб… проломлюватися крізь законів громадянських загороди».

У багатьох байках провідною є думка про необхідність жити «за природою», про те, що праця за нахилом, за покликанням, за здібностями приносить насолоду людині й користь суспільству. Чи не найкраще розкрито цю думку в байці «Бджола і Шершень». Тут ідеться не лише про природженість праці, а й про життєву необхідність трудитися. Труд творчий, труд за природними нахилами — це джерело справжнього щастя. І горе, коли людина не за свою справу береться. «Природжене діло є людини найсолодший бенкет»,— стверджує Григорій Сковорода.

Ідея природженості праці є провідною і в байках «Орел і Черепаха», «Жайворонки».

Обстоюючи важливу роль природного нахилу, Григорій Сковорода звертає увагу на велике значення практики, досвіду («Дві Курки»).

У системі поглядів, що їх викладено в «БайкахХарківських», значне місце посідає одне з важливих питань філософського вчення Сковороди — роздуми про людське щастя. На думку письменника, щастя не треба шукати ні за морем, ні на небі, воно завжди поруч або в самій людині. У байці «Зозуля і Дрізд» стверджується: «Щасливий той, хто поєднав природжену свою роботу з загальною. Вона є справжнє життя». Проте щастя людини не лише в природженій праці, а й у дружбі, щирій, безкорисливій («Пес і Вовк», «Соловей, Жайворонок і Дрізд»).

Висновок. Спадщина Г. С. Сковороди є дорогоцінним надбанням української і світової культури, в якій митець возвеличував любов простого народу до праці, засуджуючи дармоїдство і паразитизм. Своїми байками автор продовжив кращі світові традиції цього жанру. «Байки Харківські» відбивали філософські погляди Г. С. Сковороди і створили ґрунт для сатири майбутнього. У байках засуджуються різні людські вади — обмеженість, дурість, самодурство, нерозсудливість, звучить повага до народної мудрості.

Опорні слова й поняття: перший український байкар, алегорія, езопівська мова, роздуми про людське щастя.

Збережи - » Розкрийте значення алегоричних образів байок Г. Сковороди . З'явився готовий твір.

Розкрийте значення алегоричних образів байок Г. Сковороди





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.