Романтизм Жуковського (Балада «Лісовий цар»)

“И утішиться безмовний сум, И жвава задумається радість”. А. С.Пушкін Василь Андрійович Жуковський – видатний поет і суспільний діяч, що віддав багато сил і таланта розвитку національної літератури й російської словесності. Його перу належать не тільки оригінальні “росіяни” балади, але й талановиті переклади із закордонної класики, наприклад, “Лісовий цар”. Це переклад балади Ґете, сюжет якої німецький поет-філософ запозичив у датському народному епосі. Жуковський відступив від оригіналу, але його переклад по досконалості форми відразу ж був визнаний зразковим. Хто скакає, хто мчиться під хладною імлою?

Їздець запізнілий, з ним син молодої. До батька, весь издрогнув, крихітка припав; Обійнявши, його тримає й гріє старий. Багато перекладів і перекладання Жуковського стали класичними. У них поет насамперед уловлював тон і дух зразка, переживаючи драматичні ситуації. Так і в баладі “Лісовий цар” ми чуємо проникливий голос оповідача, якому жаль хворе дитя, що приймає гарячкове марення за дійсність

Поет не просто передає розмову батька із сином, він сам відчуває страх дитини й безсилля батька допомогти йому: “Дитя, що до мене ти так робко прильнул?” – “Рідний, лісовий цар в очі мені блиснув: Він у темній короні, з густою бородою”, – “Про ні, те біліє туман над водою”. І романтичним лиходієм, духом, що спокушає безневинну душу, сприймається лісовий цар – король парфумів: “Дитя, оглянися; дитина, до мене; Веселого багато в моїй стороні: Квіти бірюзови, жемчужны струменя; Із золота злиті чертоги мої…” З кожним четверостишьем наростає драматизм балади. Поет тримає в напрузі своїх читачів, що мимоволі задають собі питання: хто переможе в цьому єдиноборстві – дух або людина?

Емоційний і художній вплив добутку настільки велико, що нам здається, що ми фізично відчуваємо страждання дитини, його біль, жах і страх перед лісовим ельфом: “Рідний, лісовий цар нас хоче наздогнати; Уж от він: мені задушливо, мені важко дихати”. Їздець зляканий не скакає, летить; Дитина тужить, дитина кричить… І несподівана оригінальна кінцівка зовсім обескураживает: де ті добро й справедливість, яким призначено тріумфувати? Їх немає в нашім світі

Їздець поганяє, їздець доскакав… У руках його мертва дитина лежала. Із цими словами мимоволі грудка підступає до горла, сльози застеляють ока

Скільки не читай цю баладу, але завжди жваво приймаєш неї до серця. Зло завжди наздоганяє слабких і беззахисних. У перекладах Жуковський виступає як справжній творець, дозволяючи собі відступати від буквальної точності оригіналу. Він як би складав балади на задану тему, “вишиваючи нові візерунки копіювання заборонене © 2005 по старій канві”. Він говорив, що поет-перекладач – суперник автора, і практично довів це своїми прекрасними перекладами

Збережи - » Романтизм Жуковського (Балада «Лісовий цар») . З'явився готовий твір.

Романтизм Жуковського (Балада «Лісовий цар»)





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.