Оповідання Максима Горького «Пісня про Сокола» написаний по великих канонах романтизму. Темна й сира ущелина, цілком романтичний пейзаж, невідомо де й коли відбувається дія. Відважний Сокіл тужить за небом, куди йому вже ніколи не піднятися. Він умирає відважним бійцем, що мріє про нову сутичку з ворогами, і читачі розуміють, що це не особисті вороги Сокола, а вороги його великої вітчизни, що світла й прекрасна, як це нескінченне небо

«- ПРО, якщо б у небо хоч раз піднятися!.. Ворога пригорнув би я… до ран грудей і… захлинувся б моєї він кров’ю!.. ПРО, щастя битви!..»

Переможений, але не зломлений, Сокіл гине, збентеживши спокій Ужу, усомнившегося на мить у своїй правоті, щасті, знанні життя

Міщанське самовдоволення Ужу похитнуто на мить, але це заслуга сміливого й самовідданого бійця Сокола. У цьому автор бачить його головне призначення, місію на землі

Так, Сокіл загинув, але він заронив іскру сумніву в душу самовпевненого Ужу, похитнув його самовдоволення. І автор співає славу Соколові, вихваляючи його подвиг, самовідданість і сміливість

«Пускай ти вмер!.. Але в пісні сміливих і сильних духом завжди ти будеш живим прикладом, закликом гордим до волі, до світла! Шаленості хоробрих поїсти ми пісню!..» Незвичайність тематики й гражданственний пафос добутку висунули його в розряд неординарних, найцікавіших створінь письменника. Ритмічна проза, який написана пісня, дозволяє читачам легко неї запам’ятати, цитувати в підходящих випадках. Багато фраз із «Пісні про Сокола» стали крилатими словами, а це доля лише геніальних добутків

Оповідання Максима Горького «Пісня про Сокола» написаний по великих канонах романтизму. Темна й сира ущелина, цілком романтичний пейзаж, невідомо де й коли відбувається дія. Відважний Сокіл тужить за небом, коли йому вже ніколи не піднятися. Він умирає відважним бійцем, що мріє про нову сутичку з ворогами, і читачі розуміють, що це не особисті вороги Сокола, а вороги його великої вітчизни, що світла й прекрасна, як це нескінченне небо

Переможений, але не зломлений, Сокіл гине, збентеживши спокій Ужу, усомнившегося на мить у своїй правоті, щасті, знанні життя

Міщанське самовдоволення Ужу похитнуто на мить, але це заслуга сміливого й самовідданого бійця Сокола. У цьому автор бачить його головне призначення, місію на землі

Так, Сокіл загинув, але він заронив іскру сумніву в душу самовпевненого Ужу, похитнув його самовдоволення. І автор співає славу Соколові, вихваляючи його подвиг, самовідданість і сміливість

Незвичайність тематики й гражданственний пафос добутку висунули його в розряд неординарних, найцікавіших створінь письменника. Ритмічна проза, який написана пісня, дозволяє читачам легко неї запам’ятати, цитувати в підходящих випадках. Багато фраз із «Пісні про Сокола» стали крилатими словами, а це доля лише геніальних добутків