Роман «Життя й доля»

Письменник Василь Гроссман всю війну з 1941 по 1945 рік провів на фронті кореспондентом “Червоної зірки”. Тому при написанні роману в нього не було потреби використовувати чужі спогади, реконструювати по них минуле. У перші дні оборони письменник потрапив у Сталінград і всі подальші події бачив на власні очі, зсередини. Він дивився на війну очами солдата, і війна в нього вийшла правдива й зовсім не героїчна

В “Житті й долі” з’являється наша справжня історія, зовсім не схожа на ту, котра вбивалася в голів багатьом поколінням радянських людей. Доля не милувала персонажів роману, “не обійшла тридцятим роком, – як писав Твардовский. – И сорок першим. І іншим…

” Якщо самого чудом не зачепило колесо історії, то воно пройшлося по кхто-небудь із рідних і близьких. Реальна історія нашої батьківщини – от середовище перебування гроссмановских героїв. Особистість Сталіна не дуже займає письменника. У нього в романі “звита грає короля”.

Це Гетьманів, секретар обкому на Україні, проноза, людина без біографії, це теперішній сталинец, генерал Незручне, нарком Єжов, керівник фізичного інституту Шишаків, і ще десяток їм подібних придуманих і історичних персонажів. Всі вони ступнули в роман з життя – ні найменшої карикатурності, ні тіні романтичного лиходійства; страшні, але буденно-сірі, пересічні, хитрі й безсловесні. Але в романі є й інші герої. Наприклад, Мостовский – один із засновників партії, людина, що пам’ятає дух волі, Крымов, учасник революції в сімнадцятому, багаторічний працівник Комінтерну. Їм не по душі довелася вакханалія терору й страху, вони самі потрапили під жернова історії

И до всіх цих людей, поганим і не дуже, гарним і не дуже, молодим і старим, чоловікам і жінкам, прийшла більша кривава війна. Сама реальна дійсність відкривала їм ока. Вирішувати довелося кожному, відповідальність лягла на всіх. Захищати батьківщину й волю могли тільки вільні люди. Це головна думка роману, думка про дух, що пробудився в людях, волі, що допоміг їм вистояти в нестерпно тяжкі випробуваннях

Весь образний лад книги настроєний на цю думку. Вона проступає в подробицях фронтового побуту, угадується в поводженні людей, встає за їхніми долями. Кульмінацією сталінградських подій і вищим проявом прагнення народу до волі в романі Гроссмана стала оборона будинку all soch © 2005 “шість дріб один”, маленьким гарнізоном якого командує капітан Греков, це крапка, де органічно сплелися головні значеннєві нитки оповідання. Війна розставляла все по своїх місцях, викривала давно пущені у зворот і помилкові цінності, що закріпилися, повертала справжні, розкріпачувала людей, висувала нових, толково й самовіддано роблять свою справу: “Люди в оточеному будинку були особливо впевненими, сильними, і ця їхня самовпевненість заспокоювалася

От така ж переконуюча впевненість є в знаменитих докторів, у заслужених робітників у прокатних цехах, у пожежників, у старих учителів, що пояснюють у дошки”. Проза Гроссмана зовні сухувата, їй далекі яскраві фарби, вона чурается докладних описів. Гроссман оповідає, розповідає, а не малює, але його оповідання відрізняється високою внутрішньою ліричною напругою – у цьому він треба за Чеховим, що з юного років був улюбленим його письменником

Цей схований, але постійно присутній ліризм висвітлює зсередини епічне оповідання, “життя Росії, філософію й сум тлінного буття”. Роман “Життя й доля” – видатний добуток по моці авторської думки, по силі правди й таланта. Це книга про багатьох сторінках і багатьох персонажах, яким проте не буває тісно в романі. Про його місце в літературі дуже добре написав Генріх Белль: “Це могутнє здійснення, не просто книга, це навіть більше, ніж трохи зв’язаних між собою романів, у неї є своя історія й своє майбутнє”. Можна не сумніватися, що так воно і є

Збережи - » Роман «Життя й доля» . З'явився готовий твір.

Роман «Життя й доля»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.