Роман «Євгеній Онєгін» – улюблений твір Пушкіна

Як писав Бєлінський, «…можна вказати не занадто на багато утворів, у яких особистість поета відбилася б з такою полнотою, світле і ясно, як відбилася в «Онєгіні» особистість Пушкіна». Для того щоб повніше передати свої погляди, думки й почуття, поет виступає в романі одночасно як автор, персонаж і коментатор. Автор не байдужий до своїх героїв, він разом з ними радується й страждає. Поет представляє героїв роману, як своїх добрих знайомих. Онєгіна він називає своїм «добрим приятелем», з яким подружився в той час, коли Євгеній залишив «велике світло».

Автор розповідає про те, яке враження зробив на нього новий знайомий: Спершу Онєгіна мова Мене бентежив; але я звик До його уїдливої суперечки, И к жарту з життям навпіл, И к злості похмурих епіграм. Пушкіна згадує, як вони разом прогулювалися по набережній Неви, розповідаючи один одному про дні своєї юності. Онєгін навіть хотів відправитися разом з поетом у подорож, але доля розлучила їх «на довгий строк». Причиною цього стало посилання Пушкіна на південь. «Там ніколи гуляв і я, але шкідлива північ для мене», – іронічно зауважує Пушкіна. Поет добре знайомий і з Тетяною, він присвячений в усі її таємниці, він захоплюється її листом до Онєгіна: Лист Тетяни переді мною; Його я свято бережу, Читаю з тайною тоскою И начитатися не можу

Тетяна – улюблена героїня поета. Ті почуття, які викликають у її душі картини рідної природи, книги, знаходять відгук і в серце автора. Поет передає її думки й почуття з особливою ніжністю, як би даючи зтим зрозуміти, що сам випробовує ці ж почуття: Тетяна (російська душою, Сама не знаючи, чому) З її холодною красою Любила російську зиму… Однак автор не завжди виражає свої погляди й почуття через героїв, він вкладає в їхні вуста думки, часом не просто відмінні, а протилежні своїм

Наприклад, про Онєгіна Пушкін говорить не тільки «добрий мій приятель», але й «мій безглуздий учень». Він «завжди… радий» відзначити різницю між світоглядом героя й своїх поглядів на життя. Онєгін був байдужий до природи, мистецтву, книгам, він не міг глибоко почувати й любити

Автор же – натура поетична, що гостро почуває життя, йому відкрита істина, недоступне Онєгіну. Пушкіна, на відміну від свого героя, захоплюється російською природою, любить мистецтво, для нього театр – «чарівний край», поет згадує: Там, там під сению лаштунків Младые дні мої неслися. Для Пушкіна все, що пов’язане з його юністю, прекрасно. Поет уважає, що самі щасливі роки свого життя він провів у ліцеї: У ті дні, коли в садах Ліцею Я безтурботно розцвітав, Читав охоче Апулея, А Цицерона не читав, У ті дні в таємничих долинах, Навесні, при кличах лебединих, Біля вод, що сіяли в тиші, Бути муза стала мені. Пушкіна часто згадує про ті або інші періоди свого життя

Так, поет розповідає про посилання на південь, де він перебував у повній самітності, удалині від друзів і близьких. Його єдиним супутником у подорожі по Кавказу була муза, що давала йому сили, перебуваючи в посиланні, відчувати красу краю й повноту життя. Він говорить: Як часто по скелях Кавказу Вона Ленорой, на коні, Із мною скакала при місяці! Як часто по брегам Тавриди Вона мене в імлі усі права захищені 2001-2005 нічний Водила слухати шум морської. Згадує поет і про посилання в Михайловское, що він також глибоко переживав: Я плоди моїх мріянь И гармонійних витівок Читаю тільки старій няньці

Подрузі юності моєї… Нарешті Пушкін вертається в Петербург, але це вже не той поет-романтик, що «без розуму від балів». Погляд Пушкіна на світське суспільство Петербурга змінився. На його думку, «колір столиці» – це «необхідні дурні», «на всі сердиті добродії», «на вид злі дами», «не всміхнені дівиці». У словах автора відчувається глузування: У дверях інший диктатор бальний Стояв картинкою журнальної, Рум’яний, як вербний херувим, Затягнуть, ньому й нерухомий, И мандрівник помітний, Перекрохмалений нахаба, У гостях посмішку збуджував

Зміна поглядів автора на світське суспільство Петербурга Бєлінський пояснює в такий спосіб: «Онєгін» писаний був протягом кількох років – і тому сам поет ріс разом з ним і кожною новою главою поеми була цікавіше й зрелее». Таким чином, весь роман ми сприймаємо через призму поглядів поета, осягаючи глибину його особистості. Як точно відзначив Бєлінський, особлива цінність роману в тім, що «тут все життя, вся душа, вся любов» поета, «всього його почуття, поняття, ідеали».

Збережи - » Роман «Євгеній Онєгін» – улюблений твір Пушкіна . З'явився готовий твір.

Роман «Євгеній Онєгін» – улюблений твір Пушкіна





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.