Роман Германа Мелвилла «Moby Dick, or The Whale» дозволяє побачити неповторний стиль автора. Нетрадиційний початок, незакінченість (оповідання не закінчується, воно зупиняється), композиційна витриманість - всі ці риси говорять про професіоналізм автора. Мова добуток досить простий. Мелвилл уникає складних синтаксичних конструкцій. Основна синтаксична одиниця роману - складнопідрядне речення в такий спосіб автор створює картину дійсності, втягуючи в опис не тільки самі слова, але й причинно-наслідкові зв’язки, що надає роману глибокий філософський зміст. Словник автора характеризується присутність книжкової лексики й професійної лексики, що стосується китобійного промислу

Атрибутивні словосполучення відіграють важливу роль у розумінні роману. Аналіз словосполучень допоміг виявити різні за структурою атрибутивні словосполучення :

двочленні (A+N) «fatal goal», «mortal man», «mighty Leviathan»;

багаточленні (A+A+N, A+A+N+prep+N, Adv+A+N): «white headed whale», «wrenched hideousness of his jaw», «a very stately punctilious gentleman»;

багаточленні конструкції в складі речень (A+A+N+of+N; A+N+of+N) «more wonderous phenomenon of breaching», «new impulse of life».

Найбільш численними є атрибутивні словосполучення типу A+N. Серед них зустрічаються клишированние й концептуально^-концептуально^-обумовлені («wrecked craft», «crooked jaw», «submerged trunk», «bent face», «old log-books», «old age», «grey beards», «wrinkled brow»).

Підкоряючись творчому задуму автора, вони не тільки повідомляють інформацію. Але й допомагають авторові в створенні художнього образа( Ahab’s bent face, his [white whale] crooked jaw).

Особливу роль у розумінні ідеї роману й авторського задуму грають коннотативние словосполучення. Автор використає їх, коли прагне до виразності й образності («independant lord», «transparent skin», «cold creature», «a heavy building»). Для атрибутивної синтагматики Мелвилла характерно велике число явно ингерентно-коннотативних словосполучень, той є таких, у яких коннотация є присутнім внутрішньо, наприклад «a hard mouth», «hot anger», «approaching death», «departing sun». У результаті сполучення компонентів а таких атрибутивних комплексів починають по новому грати головні й другорядні значення слів. Іноді до складу таких словосполучень входять складні-похідні прикметники. Наприклад, автор використає порівняльні епітети із продуктивним суфіксом «-like» (grand-lama-like, god-like, steel-like).

Аналіз словосполучень допоміг також виявити адгерентно-коннотативние словосполучення. Як правило це клишированние словосполучення, які потрапляючи в контекст оповідання, здобувають яскраві коннотации («golden liquid» використається для опису спермацету).

Слід зазначити, що Г. Мелвилл дуже економічно в язикових засобах. Складні словосполучення він утворить шляхом розширення двочленних клишированних і концептуально-концептуально-обумовлених словосполучень «white whale» - white headed whale», «white hump» - «a high, pyramidical white hump». Багаточленні клишированние й концептуально-концептуально-обумовлені словосполучення найчастіше утворяться шляхом розширення двочленних словосполучень

Атрибутивні словосполучення також зустрічаються в складі прийменникових конструкцій в основному це коннотативние словосполучення («invisible police officer of fate», «naneless perils of the great whale», «unaccountable masses of shades and shadows», «a speechlessly quick chaotic bundling of a man»). Виконуючи функцію эмоционально-эстетического впливу на читача, вони створюють у його уяві образну картину мира

Деякі коннотативние словосполучення побудовані на таких стилістичних прийомах, як метафора («fluttering uncertaity», grim mountain», «sleepless night»), метонімія («murderrous monster», «a hard mouth») і оксюморона («an eternally progressive progeny of griefs beyond the grave», «hushed murmur»). Найбільше часто використовуваним прийомом є контраст. Цікаво відзначити, що контраст будується на взаємодії атрибутивних словосполучень і образів («grand God» - «independent lord», «but immortal whale» - «mortal man»). Іноді автор вертається кілька разів до вже використаного словосполучення («old ahab», «old man», «marble trunk»). Такий повтор необхідний не тільки для передачі змісту, але й для створення образа, певної атмосфери

Проблема адекватного розуміння тексту є, у цей час, однієї з основних проблем філології. Незважаючи на те, що літературний твір опирається на природну мову, автор творчо й індивідуально використає язикові засоби. Підбираючи й з’єднуючи особливим образом для вираження свого задуму слова, автор наділяє їх тим змістом і змістом, які не лежать на поверхні. Для розуміння авторської ідеї необхідно «ужитися» у художній текст

У даній роботі почата спроба знайти шляхи й способи адекватного розуміння тексту, розкрити закладену в ньому эмоционально-эстетическую інформацію через аналіз атрибутивних словосполучень

Вивчення словосполучень проводилося на двох взаємозалежних методик аналізу художнього твору, розроблених у МГУ - методи мовностилістичного й лингвопоэтического аналізів. Аналіз проводився на трьох рівнях: семантичному, метасемиотическом і метаметасемиотическом. Лексико-фразеологічні ознаки словосполучень розглядалися через призму категорій і параметрів, що дозволяють всебічно охарактеризувати будь-яке словосполучення з погляду властивих йому лінгвістичних і экстралингвистических ознак

У цілому, глибоке застосування даних методик до вивчення авторського стилю й розумінню художнього тексту виявилося плідним і дозволило зробити висновок, що атрибутивне словосполучення може виступати як ознака індивідуального стилю письменника й допомагає глибше зрозуміти авторський задум

Новаторство Германа Мелвилла полягає в його прагненні максимально просто й экономично використати язикові засоби. Окказициональние авторські утворення з’являються тоді, коли автор намагається вразити читача

Атрибутивна синтагматика представлена клишированними, концептуально-обусловлен-ними й коннотативними словосполученнями. Останні відіграють особливу роль у створенні образів. Цей вид словосполучень розглядається як особливий стилістичний прийом, використовуваний автором з метою оригінального й барвистого вираження його індивідуального художнього бачення. Письменник - творець мови, і, як усякий художник, шукає нові шляхи, намагається знайти свої індивідуальні, тільки йому властиві способи створення художності, образності, виразності. Він експериментує мовою, створює, пробує нові сполучення слів. Коннотативние синтаксичні синтагми будуються на метафорі, метонімії, оксюмороні, контрасті, порівнянні, а також на з’єднанні концептуально несумісних слів. Більшість клишированних словосполучень одержують у добутку додаткові експресивно^-емоційно^-оцінні коннотаций, а обігравання кліше будується на руйнуванні вже звичних язикових стереотипів

Особливе місце в системі визначень, використовуваних Германом Мелвиллом, займають складні-похідні прикметники. Деякі з них є окказициональними авторськими утвореннями. Використання препозитивних визначень найбільше типово для Мелвилла.

Не менш цікавим виявився розгляд, так званих, контрастних образів, що представляють собою протипоставлені образи персонажів, які своєю внутрішньою колізією сприяють більше глибокому сприйняттю художніх образів і всього задуму добутків вцелом.

Таким чином, закінчуючи цю роботу, ми сподіваємося, що вона дійсно могла б знайти практичне застосування в навчальному процесі, тому що розглянуті нами лінгвістичні засоби створення художнього образа допоможуть на нашому прикладі освоїти будь-яку іншу літературу, і вкажуть шлях для подальшого вдосконалювання знання мови й перетворенні із читача англійською мовою в англійського письменника