Події, описані в листах, що становлять канву оповідання, укладаються в невеликий проміжок часу: серпень - грудень 17… м. Але за настільки нетривалий строк з переписки головних героїв ми осягаємо їхню життєву філософію. Досить тривалі відносини зв’язують де Вальмона, головного героя, з його кореспонденткою, пані де Мертей. Вона дотепна, чарівна й у спілкуванні із протилежною підлогою не менш досвідчена, чим він. Отже, на початку оповідання з листа маркізи де Мертей з Парижа, адресованого віконтові де Вальмону, що проживає влітку в замку в тіточки де Розмонд, ми довідаємося про задуману нею підступній інтризі. Маркіза, бажаючи помститися її коханцеві, що кинув, графові Жеркуру, пропонує Вальмону спокусити майбутню наречену графа, п’ятнадцятирічну Сесилию Воланж, вихованку монастиря, дохід якої становить шістдесят тисяч ліврів. Але віконт відмовляє на це привабливе речення, тому що захоплено президентшею де Турвель і не має наміру зупинятися на полпути, оскільки ця дама, доброчесна дружина, набагато більше притягальна для Вальмона й перемога над нею принесе йому незрівнянно більше задоволення, чим соблазнение пансіонерки. Пані де Турвель, скромна й благочестива, наслышанная про незліченні романи Вальмона, із самого початку приймає залицяння світського лева з побоюванням і недовірою. Але хитрому жінколюбові все-таки вдається розташувати до себе недотрогу. Виявивши, що слуга президентші на прохання своєї пані стежить за ним, він використовує це у своїх інтересах. Вибравши підходящий момент, на очах у здивованої юрби, серед якої, звичайно ж, виявляється й слуга, віконт рятує від руйнування сім’ю бідняка, щедро обдаровуючи її великою сумою грошей. Вражений слуга доповідає про побачений пані, і розрахунок Вальмона виявляється вірним, тому що в той же вечір де Турвель обдаровує віконта ніжним поглядом, оцінивши його доброту, але проте дивуючись: яким образом у ньому уживаются розпуста й шляхетність. Віконт продовжує настання й закидає пані де Турвель листами, сповненими ніжністю й любов’ю, при цьому із задоволенням переказуючи їхній зміст маркізі де Мертей, що вкрай незадоволена цим його захопленням і наполегливо радить залишити цю навіжену витівку. Але Вальмон уже захоплений погонею за тим сп’янінням, що снисходит на людину, коли в усьому світі залишаються тільки двоє - він і його любов. Це стан, природно, не може тривати вічно, але коли воно наступає, воно ні із чим не порівнянне. Вальмон прагне саме до цих відчуттів - він бабій, він розпусник, на його рахунку багато перемог, але лише тому, що він мріє випробувати більше глибокі почуття. Починаючи волочитися за над міру соромливою дружиною судді, «божественною святенницею» пані де Турвель, віконт не припускає, що, по іронії долі, це саме та жінка, що він шукав все життя

Меж тим ми довідаємося історію молодих закоханих, Сесилии Воланж і кавалера Дансени, які виявилися залученими в інтриги Вальмона й Мертей. Дансени, учитель музики, що дає Сесилии уроки співу, закохується в дівчину й не без підстави сподівається на взаємність. За вихованням почуттів двох молодих людей з інтересом спостерігає маркіза де Мертей. Сесилия зачарована цією жінкою й у відвертих бесідах перевіряє їй всі свої таємниці, проявляючи перші пориви недосвідченого серця. Маркіза зацікавлена в тім, щоб шлюб Сесилии й графа де Жеркура не відбувся, тому вона всіляко заохочує це раптово спаленіле почуття. Саме маркіза влаштовує молодим побачення наодинці, выпроваживая пані Воланж із будинку під різними пристойними приводами. Але спритна звідниця незадоволена повільністю Дансени, вона чекає від нього більше рішучих дій, тому звертається до Вальмону із проханням зайнятися недосвідченим красенем і дати йому науку любові

В одному з листів пані де Мертей викладає свою історію й свої життєві правила. Чудова де Мертей - жінка, що змогла завоювати собі місце у вищому світлі французької монархії завдяки своїй зовнішності, зухвалості й дотепності. З юного років вона уважно прислухається до всього, що від її бажають приховати. Ця цікавість навчила маркіза мистецтву вдавання, і щирий образ її думок стала лише її таємницею, людям же показувалося тільки те, що було вигідно. Після смерті чоловіка вдова на рік їде в село, а по закінченні жалоби вертається в столицю. Насамперед вона піклується про те, щоб прослыть непереможної, але досягає цього досить оригінальним способом. Ошуканка приймає залицяння тільки тих чоловіків, які їй байдужні, тому вчинити опір невдачливим шанувальникам не коштує їй ніякої праці; численним коханцям же, перед якими маркіза причиняється скромницею, вона забороняє проявляти до неї увага на людях, тому в суспільстві в неї репутація жінки недоступної й благочестивої. Г-Жа де Мертей зізнається в листі до Вальмону, що він був єдиним з її захоплень, що на мить придбало над нею влада, але в цей момент вона вступає в гру з де Преваном, людиною, що прилюдно заявила про свій намір скорити «гордячку». Розправа з нахабою пішла негайно. Через кілька днів маркіза, із задоволенням смакуючи подробиці й тріумфуючи перемогу, описує Вальмону ця пригода. Спокусниця прихильно приймає залицяння Превану й обнадіює його, запрошуючи до себе на звану вечерю. Після карткової гри всі гості розходяться по будинках, Преван же, за домовленістю з маркізою, ховається на потайной сходам, і опівночі проникає до неї в будуар. Як тільки він виявляється в обіймах спокусниці, вона щосили починає дзвонити, призиваючи у свідки слуг. Після цього скандалу Преван звільнений із частини, у якій служить, і позбавлений офіцерського звання, а маркіза не дозволяє, таким чином, засумніватися у своєму благочесті

Вальмон тим часом, бажаючи перевірити, яке враження зробить на г-жу де Турвель його від’їзд, залишає на час замок. Він продовжує палко освідчуватися в коханні, і де Турвель, засмучена від’їздом віконта, розуміє, що закохано. Вона, налякана своїми почуттями, намагається побороти їх, але це виявляється їй не під силу. Як тільки Вальмон зауважує зміну у своїй ніжній святенниці, він відразу виявляє цікавість до юного Воланж, звертаючи увагу на те, що вона дуже гарненька й закохатися в неї, подібно Дансени, було б дурістю, але не розважитися з нею не менш нерозумно. До того ж крихітка має потребу в розраді. Маркіза де Мертей, розсерджена повільністю Дансени, знаходить спосіб розбуркати його. Вона вважає, що йому потрібні перешкоди в любові, тому що щастя присипляє його. Тому вона розповідає г-же Воланж про переписку її дочки з Дансени й про небезпечний зв’язок між ними. Розгнівана мати відправляє Сесилию з Парижа в замок, а молоді люди підозрюють у зрадництві служницю. Маркіза просить де Вальмона стати посередником між закоханими і їхнім порадником. Незабаром Вальмон завойовує довіра недосвідченої Сесилии, переконавши її у своїй відданості й дружбі. У листі до маркізи наш герой-коханець описує свою чергову перемогу. Йому не доводиться придумувати ніяких способів зваби Сесилии, він проникає вночі в спальню дівчини й не одержує відсічі. Більше того, незабаром маркіза у відповідь розписує Вальмону, як гарний палкий коханець Дансени. Отже, юні закохані одержують перші почуттєві уроки в постелях наших головних героїв, проявляючи свою щиру безвинність із її цікавістю й соромливістю

В одному з листів Вальмон скаржиться маркізі на пані де Турвель. Він був упевнений, що та цілком у його владі, але її несподіваний від’їзд, що віконт розцінює як втеча, поплутав всі його карти. Він у здивуванні: яка доля прив’язує його до цієї жінки, адже є сотні іншої, прагнучої його уваги, але немає тепер ні щастя, ні спокою, і перед ним одна мета - володіти г-жой де Турвель, що він так само палко ненавидить, як і любить. Виявившись будинку в прекрасної самітниці (від дня свого повернення в Париж вона нікого не приймає), віконт скоряє цю недоторку. Він на верху блаженства. Клятви у вічній любові, сльози щастя - все це описано в листі до маркізи, який він нагадує про парі (якщо йому вдасться спокусити де Турвель, те маркіза подарує йому ніч любові) і вже із захватом чекає обіцяної винагороди. Три місяці він домагався г-жи де Турвель, але, якщо нею зайнятий був його розум, чи значить це, що серце теж поневолене? Сам Вальмон ухиляється від відповіді, він лякається щирого почуття й кидає свою кохану. Цим він наносить їй смертельну рану, і вона ховається в монастирі, де через два тижні вмирає від горя

Вальмон же, довідавшись від покоївки, що пані відправилася в монастир, знову звертається до маркізи із проханням про зустріч. Але Мертей проводить увесь свій час із Дансени й відмовляється приймати Вальмона. Він ображений і повідомляє своєму колишньому другові війну

Pages: 1 2