Основним джерелом ідейно-тематичного напрямку нової драматургії, її поетики була усна народна творчість. Із всіх фольклорних жанрів И. Котляревскому щонайсильніше прислужилася народна пісня, тому що немає такої значної події в житті народу, немає такого людського почуття, що не було б відображене в українській пісні. Народна пісня як елемент художньої структури входила в українську драматургію ще до Котляревского. Уже в інтермедіях і вертепній драмі зустрічаємо випадки використання пісні. В «Наталці Полтавке» пісня є суттю добутку, формою його існування

Важливо, що із усього розмаїтості української народної пісні Котляревский для художньої реалізації задуму насамперед взяв пісню ліричну, тому що вона повніше всього увібрала в себе все багатство почуттів, всю глибину людської душі. И. Котляревский використав пісню для художньої типізації характеру, для відтворення індивідуальних рис його прояву. Так, пісенні партії Наталки «Ой, я дівчина Полтавка», «Ой, мати, мати!», «Видно шляхи полтавські», «Віють вітри…» підкреслюють основні риси характеру дівчини, зокрема її працьовитість, чесність, тонкий розум і добре серце, відданість улюбленому й вірність у любові, що є визначальним критерієм людської значимості в народній моралі й етиці. Пісні Наталки - ліричні, щирі, чисті. Здебільшого вони звучать у моменти особливої психологічної напруги, стаючи начебто кульмінаційним вузлом у розвитку дії

Пригадаємо розпач Наталки після згоди подати возному рушник. Ця сцена неможлива без пісні «Чому вода мутна, хіба не хвиля збила?». Вона є органічним продовженням прозаїчного монологу дівчини про своє безталання

Використання пісні сприяє емоційної виразності характеру, підсилює тональність почуттєвого миру героїні. «Свою» пісню в драмі мають також дургие діючі особи. Образ Петра позначений впливом сентиментальної традиції. Уже перша пісня, з якої він з’являється на сцені, підсилює сентиментальну зворушеність персонажа, індивідуальні риси його характеру - вірність у любові й певній пасивності в боротьбі за своє щастя, покірність долі:

• Ой, як я прийду,
• Згорну я рученьки.
• Тебе не застану,
• Згорну я білі

Самої виразної щодо визначення внутрішньої суті виборного є пісня «Ой, доля людська - доля є сліпа!», що він співає разом з возним. Пісня відображає не тільки те, як розуміють возний і виборний значення долі в житті людини, а й хижацьке єство «п’явок людських», особливе лицемірство виборного: «Ой, частка людська, чому ти не правдива, що до іншим дуже ґречна, а до нас пихата?». «Ой, частка людська» не випадково виконується дуетом: автор свідомо підкреслює спільність думок возного й виборного. Пісня Наталки Полтавки, Терпилихи - здебільшого ліричним, народним, створеним автором на основі народної пісні, пісня виборного - сатирично-гумористичної або жартівлива, а от арії возного взагалі позбавлені народнопесенной основи. Це або декларація «природності», брехні й хабарництва («Усякому городу вдача й права»), або незрозумілі Наталці пояснення їй у любові. «Свою» пісню має в п’єсі й Микола. Як і інші герої, уже в першій пісні він підкреслює свій соціальний стан. В пісні «Гул, гул по діброві» виникає його сирітська доля «без племені й без притулку».

Зі своїми чарівними піснями «Наталка Полтавка» пішла по всій Україні. Пісні із цієї п’єси охоче співали й співають ще й нині.