Лев Миколайович Толстой - великий майстер пейзажу. Він включає опис природи в оповідальну тканину роману, щоб оттенить ті або інші почуття героя, показати штучність або надуманість тої або іншої теорії, або хоче показати гармонію з великою « матір’ю-природою». Більшу роль грає пейзаж у романі «Війна й мир», він допомагає письменникові показати всю дріб’язковість і сміховинність мріянь князя Андрія про славу, подвиг… На поле брані перед особою смерті князь Андрій зрозуміла, що кумири й слава далекі від щирого змісту життя

«Над ним не було нічого вже, крім неба,- високого неба, не ясного, але все-таки незмірно високого, з тихо повзучими по ньому сірими хмарами… Так! все порожнє, усе обман, крім цього нескінченного неба. Нічого, нічого ні, крім його. Але й того навіть ні, нічого ні, крім тиші, заспокоєння. І слава Богові!

» Бачачи тепер так близько свого кумира - Наполеона, князь Андрій розуміє всю незначність цього «маленької людини», якому він наслідував. Все це дрібно й незначно в порівнянні з тим, що відбувається між його душею й цим високим небом. Андрій знаходить щирий сенс життя в служінні сім’ї, вихованні сина. Князь Андрій уважає, що його життя скінчилося. Немає ніякої надії на щастя

Як би вторячи його думкам, старий потужний дуб коштує в березовому гаї, що розпустився. Його суки-ціпка стирчать у різні сторони, виродливі на тлі молодих берізок. Дуб як би говорить: «Весна, і copyright