Роль Чацкого головна роль

У комедії Чацкий єдиний представник нових людей, але зовсім очевидно, що «Горі від розуму» усе пронизано ідеологією декабризму: це й патріотична наснага головного героя, і «лемент обурення», за словами А. В. Луначарского, у захист гнаної освіти, літератури, науки, і протест проти кріпосництва, кар’єризму й реакційного мракобісся, і ідея національної самобутності російського народу, і заперечення проти знеособлювання національної культури

Чацкий – очевидне інше «я» Грибоєдова, що був одержимо тими ж страстям!! і тими ж ідеями

Після довгих скитаний по світлу Чацкий вернувся на батьківщину, повний думок про свободу особи, рівності, братерстві. Але, приїхавши в Москву, бачить, що мало що змінилося: «Будинку нові, так забобони старі…» Він бачить, що його приїзд не обрадував Фамусова й Софію, що всі відносини в суспільстві побудовані на неправді й лицемірстві. Основні заняття мешканців фамусовского будинку – «обіди, вечері й танці», як, втім, і всього московського дворянства

Чацкий – небагатий дворянин, що відмовився від військової служби. Чому ж він «не служить і в тім користі не знаходить»? Він відповідає так: «Служити б рад, прислужуватися нудно». На його думку, треба служити «справі, а не особам».

У комедії автор висміює й засуджує представників світського суспільства: Фамусова, Скалозуба, Молчалина, Репетилова. Усім їм протистоїть головний герой комедії -Олександр Андрійович Чацкий.

Чацкий повернувся в Москву в будинок Фамусова тому, що любить Софію. «Ледве світло», не заїжджаючи додому, він стрімко уривається в будинок Фамусова й говорить Софії про свою любов. Це характеризує його як палкої, жагучої людини. Ні розлука, ні мандрівки не остудили в ньому почуття, які він виражає поетично гаряче. Для нього любов – святиня. Він «не відає обману й вірить вибраній мрії». І тому з таким болем він довідається, що Софія любить іншого, Молчалина.

Дочка Фамусова – Софія – характер не цілком ясного, зухвалого різного трактування. Вона породження, але одночасно й жертва реакційного середовища, що приходить до моральної катастрофи й запізнілого каяття

Безліч афоризмів свідчить про гострий і тонкий розум Чацкого: «Блаженна, хто вірує, тепло йому на світі», «Розум із серцем не в ладі». Чацкий коштує за щиру освіту. Він жагуче проголошує:

Тепер пускай з нас один,

З молодих людей,

найдеться – ворог шукань.

Не вимагаючи ні місць, ні підвищення в чин,

У науки він вперит розум, що алчет пізнань

Його розум. спритність, честь змогла підкреслити лише служниця Ліза:

Хто так чутливий, і весел, і гострий.

Як Олександр Андреич Чацкий!

Про це Ліза й говорить Софії, на що та не звернула уваги. Можна затверджувати, що Чацкого в цьому будинку ніхто не чекає. Адже він не розділяє інтереси суспільства Фамусових; він яскравий, цікавий співрозмовник, чого не скажеш про тих людей, які приходять у будинок Фамусова.

Наш герой засуджує рабство й кріпосництво, тому що вважає їхнім джерелом зла й лих. На його думку, гноблення дає воеможность сильним миру цього жити «грабіжництвом», проводити час вразвлечениях.

А в своєму монолозі «А судді хто?..» Чацкий викриває кріпосницьку основу фамусовского суспільства:

чиНе ці. грабіжництвом багаті?

Захист від суду в друзях знайшли, у спорідненні…

Вірність у дружбі, гаряча щирість у любові залучають нас у Чацком. Він виступає проти московських «тузів», які живуть «на старших дивлячись», цінують лише багатство й чин, бояться правди й освіти. У діалозі Фамусова й Чацкого Фамусов засуджує Чацкого, його покоління. Чацкий же гудить невміння старшого покоління висловлювати своя думка й відстоювати свою точку зору:

…Судження черпають із забутих газет

Часів Очаковских і покоренья Криму…

Співають усе пісня одну й ту леї

Що старіше, те гірше.

Чацкий задає питання:

Де, укажіть нам, батьківщини батьки?

чи Не ці, грабіжництвом багаті?

Чацкий засуджує їх, говорить їм правду в особу, йому огидно перебувати в них суспільстві

, Фамусов не розуміє його, коли він вимагає «служби справі, а не особам». За його словами, Чацкий був і «карбонари», і «небезпечною людиною», і самим більшим дурнем на світі:

Строжайше б заборонив я цим панам

На постріл під’їжджати кстолицам.

Особливо яскраво показаний конфлікт між Чацким і фамусовс-кім суспільством, на балі, де зібралися представники вищого світла. На балі всі ті, що зібралися настроєні проти Чацкого, тому співіснування Чацкого з ними неможливо. І суспільство це відчуло, висміявши його й оголосивши божевільним. Слух про це поширюється серед гостей дуже швидко. Чацкий, нічого не знаючи, підтверджує ці плітки:

Ви праві, з вогню той вийде непошкоджений,

Хто з вами година побить встигне,

Подихає повітрям одним,

И в кому розум уцелеет.

Чацкий самотній. Серед цього суспільства немає людей, що розділяють його погляди, почуття й прагнення. Не знайшовши ні в кому «співчуття живого», він їде:

Геть із Москви! сюди я більше не їздець,

Біжу не оглянуся, піду шукати по світлу,

Де ображеному є почуттю куточок!

Чацкий зазнає поразки – як в особистому плані (Софія його не любить), так і в плані суспільному. Вражений всім пережитим і побаченим, він залишає Москву, припиняючи боротьбу. Але, незважаючи на це, ми переконані в нескінченній перевазі героя над Молчалиним.

«Чацкий зломлений кількістю старої сили, нанеся їй, у свою чергу, смертельний удар якістю сили свіжої»,- визначив И. А. Гончарів, один із кращих тлумачів грибое-довской п’єси, у критичному етюді «Мильон роздирань», і з ним важко не погодитися

Син покійного друга Фамусова, Чацкий виріс у його будинку, у дитинстві виховувався й учився разом із Софією під керівництвом російських і іноземних учителів і гувернерів. Рамки комедії не дали можливості Грибоєдову докладно розповісти, де вчився далі Чацкий, як він ріс і розвивався. Ми знаємо тільки, що він людина утворений, займається літературною роботою («він славно пише, перекладає»), що він був на військовій службі, мав зв’язок з міністрами, три роки був за кордоном (очевидно, у складі російської армії). Перебування за кордоном збагатило Чацкого новими враженнями, розширило його розумовий кругозір, але не зробило його шанувальником усього іноземного. Від цього низькопоклонства перед, Європою, настільки типового для фамусовского суспільства, охоронили Чацкого властиві йому якості: справжній патріотизм, любов до батьківщини, до її народу, критичне відношення до навколишньої його дійсності, незалежність поглядів, розвинене почуття особистого й національного достоїнства

Вернувшись у Москву, Чацкий знайшов у житті дворянського суспільства ту ж вульгарність і порожнечу, які характеризували її й у старі роки. Він знайшов той же дух морального гноблення, придушення особистості, що панував у цьому суспільстві й до війни 1812 року

Зіткнення Чацкого – людини з вольовим характером, цільного у своїх почуттях, борця за ідею – з фамусовским суспільством було неминуче. Це зіткнення приймає поступово усе більше запеклий характер, воно ускладнюється особистою драмою Чацкого – катастрофою його надій на особисте щастя; його випади проти дворянського суспільства стають усе більше різкими

Чацкий вступає в боротьбу з фамусовским суспільством. У мовленнях Чацкого з усією виразністю виступає протилежність його поглядів поглядам фамусовской Москви

1. Якщо Фамусов – захисник старого століття, часу розквіту кріпосництва, то Чацкий з обуренням революціонера-декабриста говорить про кріпосників, про кріпосне право. У монолозі «А судді хто?» він гнівно виступає проти тих людей, які є

стовпами дворянського суспільства. Він різко висловлюється проти милих серцю Фамусова порядків єкатерининського століття, «століття покірності й страху – століття лестощів і пихи».

Ідеал Чацкого не Максим Петрович, гордовитий вельможа й «мисливець погюдличать», а незалежна, вільна особистість, далека рабської приниженості

2. Якщо Фамусов, Молчалин і Скалозуб розглядають службу як джерело особистих вигід, службу особам, а не справі, то Чацкий розриває зв’язку з міністрами, іде зі служби саме тому, що він бажав би служити батьківщині, а не прислужуватися начальству: «Служити б рад, прислужуватися нудно»,-говорить він. Він захищає право служити освіті країни шляхом наукової праці, літератури, мистецтва, хоти й усвідомить, як це важко в умовах кріпосницьких-кріпосницької-самодержавно^-кріпосницького

будуючи:

Тепер пускай з нас один,

З молодих людей, найдеться ворог шукань,

Не вимагаючи ні місць, ні повишенья в чин,

У науки він вперит розум, що алчет пізнань;

Або в душі його сам бог збудить жар

До мистецтв творчим, високим і прекрасним,

Вони негайно: – розбій! пожежа!

Pages: 1 2

Збережи - » Роль Чацкого головна роль . З'явився готовий твір.

Роль Чацкого головна роль





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.