З утворенням Міжнародного Суду ООН було зв’язано чимало надій і навіть ілюзій. Передбачалося, що Міжнародний Суд зможе внести істотний вклад у реалізацію цілей Уставу ООН. Однак йому не вдалося завоювати досить широкого визнання з боку членів світового співтовариства, на практиці держави зі сторожкістю ставляться до діяльності Суду

У практичній діяльності Міжнародного Суду чітко простежуються два періоди. Перший з них закінчується 1966 роком, що став для Міжнародного Суду багато в чому переломним. Своїм рішенням від 18 липня 1966 року в справі про Південно-Західну Африку Міжнародний Суд наніс втрату своєму престижу, дискредитувавши себе в очах суспільної думки, в очах держав. Це рішення Суду викликало обурення в усьому світі, тому що воно носило відверто протиправний характер. Міжнародний Суд фактично переглянув рішення, прийняте їм чотири роки тому по цій же справі, у якому він відкинув попередні заперечення ПАР і ухвалив розглянути справу по суті. Він зробив це без дотримання статті 61 Статуту й процедури, передбаченої Регламентом. Тим самим він пішов проти положень Статуту про обов’язковість і окончательностиь рішень Суду. Головний судовий орган ООН відмовив у позові Ефіопії й Ліберії на тім “підставі”, що ” держави-заявники не можуть розглядатися як довели у своїх позовних вимогах яке-небудь юридичне право або інтерес у предметі суперечки”.

По суті, рішення Суду прямо суперечило загальновизнаним принципам сучасного міжнародного права, що засуджує колоніалізм, колоніалізм і расову дискримінацію, Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і народам, численним рекомендаціям Генеральної Асамблеї ООН. Відмовившись по чисто формальних підставах продовжити розгляд справи, Міжнародний Суд протиставив себе антиколониалистскому блоку держав. Це мало для нього важкі наслідки

Таким чином, у другій половині 60-их років Міжнародний Суд ООН пережив кризу довіри. Протягом декількох років він змушений був не діяти, тому що до його послуг перестали звертатися. Згодом положення початок виправлятися

Другий період триває аж до теперішнього часу. У практику Міжнародного Суду ООН вносяться істотні корективи. Суд береться за розробку більше демократичних і перспективних концепцій міжнародного права. Він вимагає неухильного дотримання міжнародних зобов’язань від будь-яких держав, оказавшихся в ролі відповідачів. Багато нового вноситься в процес судочинства. Суд стає більше доступним. Його міжнародний вплив поступово наростає

Всі дела, розглянуті Міжнародним Судом за цей період можна з певною часткою умовності підрозділити на кілька основних категорій залежно від предмета розгляду. Відповідно в окрему категорію попадають справи, пов’язані з ліквідацією залишків колоніальної системи, реалізацію права націй на самовизначення й користування своїми природними багатствами, відшкодування збитку від колоніальної діяльності. До їхнього числа ставляться консультативні висновки в справі про юридичні наслідки для держав, викликуваних триваючою присутністю Південної Африки й Намібії ( 1970-1971 роки) і в справі, пов’язаному із Західною Сахарою ( 1974-1975 роки), а також справи, збуджені Науру проти Австралії про деякі райони

покладів фосфатних руд у Науру (1989-…роки) і Португалією проти Австралії про Східний Тимор (1991-…роки).

Найбільш численну категорію утворять справи, що стосуються порушень державами своїх міжнародних зобов’язань, а також деяких загальновизнаних принципів і норм міжнародного права. У неї входять справи 1972-1974 років про рибні промисли (Великобританія проти Ісландії, ФРН проти Ісландії); 1973-1974 років про ядерні випробування (Австралія проти Франції, Нова Зеландія проти Франції); 1979-1981 років про дипломатичний і консульський персонал США в Тегерані (США проти Ірану); 1984-1991 років про дії військового й напіввійськового характеру в Нікарагуа й проти цієї країни (Нікарагуа проти США); 1986-1987 років про прикордонну й трансграничну збройну дії (Нікарагуа проти Коста-Рики); 1986-1992 років про прикордонну й трансграничну збройну дії (Нікарагуа проти Гондурасу).

Особливу категорію становлять справи про делімітацію континентального шельфу між Тунісом і Лівією ( 1978-1982 роки) і між Лівією й Мальтою ( 1982-1985 роки), проведення морської границі в районі затоки Мен між Канадою й США ( 1981-1984 роки), прикордонній суперечці між Буркина Фасо й Республікою Малі ( 1983-1986 роки), у суперечці у відношенні сухопутних і морських границь і границею між островами між Сальвадором і Гондурасом (1986 рік) і територіальній суперечці між Лівією й Чад (1990 -… роки), а також справи 1988-… років про делімітацію спірної границі між Гренландією й Чи-Майеном (Данія проти Норвегії), 1991-… років про делімітацію морської границі між Гвінеєю-Бісау й Сенегалом ( Гвінея-Бисаю проти Сенегалу), 1991-… років про прохід через протоку Великий Бельт (Фінляндія проти Данії), 1991-… років про делімітації морської границі й територіальних питань між Катаром і Бахрейном (Катар проти Бахрейну).

У порядку апеляційної й квазиапелляционной інстанції Міжнародний Суд за цей період виніс рішення по справах 1971-1972 років щодо компетентності Ради ИКАО (Індія проти Пакистану) і 1983-1991 років про арбітражне рішення від 31 липня 1989 року ( Гвінея-Бісау проти Синегала) і три консультативних висновки по заявах про перегляд рішень N 158 ( 1972-1973 роки), 273 ( 1981-1982 роки), 333 ( 1984-1987 роки) Адміністративного трибуналу ООН. У цю же категорію попадає, видимо, справа 1989-… років про повітряний инцеденте від 3 липня 1988 року (Іран проти США).

Частина справ, зокрема 1973 року про процес пакистанських військовополонених (Пакистан проти Індії), 1976-1978 років про континентальний шельф Егейського моря (Греція проти Туреччини), 1980 року про тлумачення угоди від 25 травня 1951 року між Всесвітньою організацією охорони здоров’я і Єгиптом, 1984-1985 років про перегляд і тлумачення рішення в справі про континентальний шельф між Тунісом і Лівією (Туніс проти Лівії) і 1988 року про порядок дозволу суперечки між ООН і США - становили інтерес в основному із процедурної крапки зору

Фактично самостійні групи справ утворять справа 1987-1989 років про компанію “елеттроника” (США проти Італії), пов’язаному з нацианализацией приналежному американському капіталу італійських компаній; консультативний висновок 1989 року про застосовність частини 22 статті VI Конвенції про привілеї й иммунитетах ООН; справи 1992-… років, що стосуються питань тлумачення й застосування Монреальской конвенції 1971 року, що виник у зв’язку з повітряним інцидентом у Локерби (Лівія проти Великобританії; Лівія проти США) і ряд інших

Таким чином, незважаючи на те, що Міжнародний Суд ООН має юрисдикцію, обов’язкової тільки для держав - сторін у суперечці, що виразили на цю згоду, а також може виносити консультативні висновки, послужний список нго справ значний

Реестрдел Міжнародного Суду значно збільшився за останнім часом. Рекордним щодо цього став 1992 рік: було зареєстровано 13 справ. Cегодня на розгляд Суду представлена вже 72-ое справа. Із часу своєї установи Суд дав 21 консультативний висновок. А Постійна Палата Міжнародного Правосуддя й Міжнародний Суд ООН у загальному винесли рішення по 101 спірній справі, зробили консультативні висновки по 48 справам. На даний момент на розгляді Суду перебувають 10 спірних справ і 1 справа, по якому Суд може винести консультативний висновок