Римські діяння спочатку виникли як звід анекдотичних і здебільшого недостовірних оповідань із римської історії; згодом збірник збагачувався за рахунок включення східних і середньовічних сюжетів, викладених із залученням «римських» реалій, як їх уявляли собі компілятори.

Запозичаючи з різних джерел - грецького роману, релігійних притч, житійної літератури, байок, історичних хронік, дидактичних історій на побутовому матеріалі, - компілятори наголошували на чисто сюжетний, оповідальний початок і невигадливість викладу, для того щоб плоди їхньої праці могли доходити до найпростішої, недосвідченої свідомості. Вони безсумнівно орієнтувалися на смаки, сприйняття й мову сучасників - і превстигли в цьому неабияк: протягом століть «Римські діяння» залишалися в Європі однієї із самих книг, що читаються, неї продовжували переписувати навіть після виникнення друкарства.

Найстарший рукописний звід «Діянь», так звана Инсбрукская рукопис (1342 р.), нараховує 220 новел. Примітно численні - порядку 150 - списки рукописи розрізняються між собою. За історію друкарства число новел у виданнях зростало за рахунок доповнень із нових джерел. Найбільш повне видання кінця XIX в. містить 283 новели. Однак, судячи з Инсбрукской рукописи, канонічний звід збірника зложився не пізніше початку XIV в. У новелах збірника знайшов відбиття дух середньовічної свідомості з його чітким розподілом миру на «земне» і «небесне», з його моральними поданнями й оцінками, далеко не що завжди відповідали вимогам десяти заповідей, з його розмежуванням між духовним і тілесним - і насамперед з його установкою витягати мораль, моральний урок з будь-яких історій. В «Римських діяннях» дидактика править всім і самими фривольними сюжетами одержують саме моралізаторське тлумачення

Нерідко, як у новелах «Про спадщину й радість вірної душі», «Про покарання грішників, вчасно не понесших кару за вчинене» або «Про правду, що не страшиться навіть смерті», мораль, відбита в назві, ніяк не сполучається, з погляду сучасної людини, із сюжетом. «Римські діяння», поряд з італійським збірником ста новел «Новеллино», створеним у самому кінці XIII в., передбачили книги новел Боккаччо, Мазуччо, Страпаролли, Маргарити Наварр-Ской і інших авторів епохи Відродження. Сюжети із цього зводу запозичили такі великі майстри, як Боккаччо, Чосер, Шекспір, Шиллер. У Росії перший повний переклад «Діянь» з’явився в XVII в., хоча окремі історії зі збірника, наприклад «Історія Аполлония Тирского», були відомі раніше.