Видне місце в римській літературі кінця Республіки займає Гай Юлій Цезар. За ним затвердилася слава другого, після Цицерона, римського оратора. Чудовими й за формою й по змісту є його військові мемуари, відомі за назвою «Записок про Галльську війну» і «Записок про громадянську війну». Йому належали й інші, що не дійшли до нас твору. Як оратор Цезар примикав до аттицистам. Мовлень його не збереглося, але Цицерон називав їх витонченими й говорив про вміння Цезаря триматися на трибуні; вимовлялися вони, говориться в іншім джерелі, з таким же запалом, з яким Цезар вів війни

Мемуари Цезаря переслідували політичні цілі. «Записки про Галльську війну» виправдували його війни в Галлії й указували на значення нових завоювань. «Записки про громадянську війну» покладали всю відповідальність за війну на супротивників Цезаря й показували їх військову нездатність

Оповідання Цезаря вражає своею послідовністю і ясністю. Судження його про свої дії відрізняються стриманістю, ніде не дає він коментарів тим своїм учинкам і заходам, про які оповідає. Живому й невимушеному оповіданню відповідає проста й відточена мова. Цицерон знаходив «Записки» Цезаря чарівними; за його словами, вони позбавлені штучних прийомів, як би оголені

Той жанр, до якому належать «Записки» Цезаря, знайшов своїх наслідувачів: близький до Цезаря офіцер його Гирций (консул 43 р., що загинув при Мутине) продовжив працю Цезаря й написав восьму книгу «Записок про Галльську війну». Гирцием і іншими учасниками війн Цезаря описані були й інші походи Цезаря

Близько до мемуарної літератури стояли й історичні добутки, присвячені окремим подіям римської історії. З істориків того часу особливо прославився Гай Саллюстий Крисп, прихильник Цезаря. Його твору «Про змову Катилини», «Югуртинская війна» і навіть «Листа до Цезаря» є не тільки важливими історичними джерелами, але й великими літературними творами

Одним із самих плідних письменників того часу був Марко Теренций Варрон (116-27 р.). Він дивував сво їхніх читачів розмаїтістю сюжетів, які зачіпалися в його добутках, і кількістю всього написаного

Добутку Варрона охоплювали, чи ледве не всі галузі знань. Але Варрон не тільки прозаїк, йому належить і ряд поетичних добутків. Популярністю користувалися його сатири. На підставі уривків, що дійшли до нас, ми можемо сказати, що вони переслідували певні політичні й дидактичні цілі. Марним філософським міркуванням, наприклад, протиставляється римська життєва мудрість. Стосувався Варрон і животрепетних політичних питань. Після встановлення першого тріумвірату він видав сатиру за назвою «Триглаве чудовисько».