Я хочу розповісти вам про книгу А. Фадєєва «Розгром», що прочитала зовсім недавно. Роман «Розгром» зробив на мене велике враження. У цьому творі я хотіла б рецензувати цей добуток і сподіваюся, що впораюся із цим завданням. Події в романі відбуваються в часи громадянської війни. Сюжет дуже нескладний внаслідок його психологічної спрямованості

За короткий проміжок часу від початку розгрому й до останнього прориву загону вимальовуються характери героїв. Центральне місце в романі займають кілька фігур: Левинсон, командир загону, Метелиця, якому присвячена ціла глава, де повністю розкривається його характер. Мечик - зовсім інший тип людини, нічого не має загального з Метелицею й Морозкой. Всі вони зв’язані однаковими умовами життя, і це допомагає глибше зрозуміти героїв роману. Найбільше яскраво в добутку розкриваються взаємини між Мечиком і Морозкой.

Метелиця висунувся в число основних героїв тільки в середині роману. Він живе так, як йому хочеться. Це сміливій, гарячій, відданій своїй справі хлопець. Про це говорять його вчинки: розвідка, у яку міг піти тільки така безстрашна людина, як Метелиця, гідне поводження в плівку, смерть заради порятунку інших

Кожний його крок сміливий і рішучий. У полоні, знаючи, що його чекає смерть, Метелиця думає про одному: прийняти її потрібно гідно. Автор любить Метелицю, і тому він не пише про нього із глузуванням, &copy A L L S o c h. r u як робить це, говорячи про Морозке. Морозка не має достоїнств, властивій Метелиці, але зате він естествен у своїх учинках

Гірша якість його на очах: розхитаність, близька до хуліганства. У цілому Морозка - гарна людина. Йому властиве важлива, коштовна якість - любов до людей. Перший раз він довів це, рятуючи Мечика. Це виявляється навіть на суді: «…

Так я кров віддам по жилці за кожного, а то щоб ганьба або як!..» Автор змушує читача симпатизувати Морозке. Наприкінці роману він героїчно гине. Осередком кращих якостей є Левип-Сон. У його особі Фадєєв зобразила кращий тип вождя мас, наділеного розумом, рішучістю й організаторськими здатностями

Всі думки й учинки Левинсона виражають інтереси загону. Йому не вистачає чудесних якостей - життєвої сили, любові до життя - інакше Левинсон був би ідеальною людиною. І все-таки він прекрасний командир. Кожна людина, що живе в суспільстві, зобов’язаний приносити йому користь

Левинсон, Метелиця, Мо-Розка зробили це ціною свого життя, що її стосується Мечика, те він не зробив нічого гарного людям. Не зрячи Фадєєв ще на початку роману називає його словами Морозки - «жовторотий». У самі рішучі моменти він надходив підло, сам того не усвідомлюючи. Роман ставить перед читачем ряд питань, що стосуються міжособистісних відносин, взаємин людини й суспільства, людини з людиною. Ідея роману полягає в тім, що в ході громадянської війни відбувається відбір «людського матеріалу», іде «величенна переробка людей».

Гинуть герої, що живуть заради інших людей, засуджені боягузливо бігли з поля бою. Мені сподобався цей добуток. Воно дало мені можливість краще довідатися історію моєї країни, відчути будні громадянської війни