Всі ми виростаємо на казках і всьому житті, що залишилося, чекаємо чуда. Від нашого сприйняття миру залежить, відбудеться воно чи ні. Герберт Уэллс у новелі “Чарівна крамниця” показав нам, як по-різному діти й дорослі бачать і сприймають мир. Доторкнутися до чарівництва вдається деяким, тому що людині необхідна нестримна фантазія, воля від земних турбот і твердого реалізму. Такий погляд на життя зберігають діти (і те не все), а дорослі, може, і хотіли б, так не можуть. Уэллс показав нам, що батько Джипу готовий був повірити в чудеса, але тверезість, а потім ревнощі й тривога за хлопчика знищили нитки чарівництва, що виростали в ньому

Чудо зненацька перетворилося в кошмари. У тому самому предметі хлопчик бачив прекрасний і таємниче, а батько - страхаючий^-страхаюче-огидне-страхаюче. Маленькому Джипу подвластны предмети, він з дитячою серйозністю керує ними, він захоплений, забув про існування того реального миру, де є батько

Але адже мир, у який занурилося саме маля, - самий що ні на є реальний. Коли страх батька досягає свого апогею, Уэллс забирає хлопчика. Хазяїн крамниці блазнює перед переляканим батьком, продовжуючи “дорослу” казку. І, “хлоп!” - батько й син усе в тім же місті, на тій же вулиці, тільки чарівного магазинчика вже немає. Про те, що всі случившееся - не марення й не сон, нагадують подарунки в руках Джипу, вручені йому крамарем

Розпакувавши будинку згортки, син бачить всі ті ж чудові, живі іграшки, батько - простих олов’яних солдатиків, яких можна купити в будь-якому магазині, звичайного кошеняти із прекрасним апетитом. Батько до кінця новели не вірить у чарівництво, він чекає, коли copyright