В IX в. на Балканах утворилася перша слов’янська держава - Болгарія. Болгарам довелося витримати тривалу й криваву війну з византийцами, перш ніж вони здобули незалежність. При царі Симеоне Болгарія пережила розквіт. Але до середини X в. Болгарська держава втратила колишню міць і розсипалося. Імперія використовувала момент, щоб відновити свою владу над болгарами. Зосередивши великі сили на границі Болгарії, Візантія направила в Київ посланця Калокира. По задумах греків, русяві повинні були нанести болгарам удар у спину. Прибувши на Русь, Калокир передав Святославові більше 450 кг золота як плата за похід на болгар.

В 968 р. київська флотилія ввійшла в устя Дунаю. За твердженням "Повести тимчасового років", Святослав зайняв 80 міст "по Дунаеви й седе княжачи ту в (Малому) Переславце, емля данина на гръцех". У дійсності київський князь не помишлял про заняття всієї Болгарії. Він заснував князівство на першому відвойованому в болгар клаптику землі. Переяславец (нині сіло) став його новою столицею лише тому, що це містечко було крупніше всіх інших зайнятих їм поселень в устя Дунаю. Володіння Святослава тяглися вузькою смугою від Переяславца до Доростолла в низов’ях Дунаю. Однак Доростол залишався в руках болгар, що зосередили там тридцатитисячное військо. Образ дій Святослава свідчив про те, що його сили були обмеженими.

Улітку 969 р. Святослав одержав звістку про те, що печеніги розбили свої кочовища в стін Києва, де перебувала його родина. Йому довелося спішно перервати балканську кампанію й повернутися на Русь. За словами літописця, князь "собра виття й прогна печеніги в поли, і бисть мир". Готуючись до продовження війни на Балканах, Святослав поспішив закінчити війну з кочівниками.

Кияни не приховували обурення із приводу того, що їхній князь "шукає й дотримує" чужу землю, а свою губить. Але Святослав відкинув їхні докори й оголосив про своє рішення покинути Русь. Відповідно до літопису, він ськазав матері й боярам: "не любо мі є в Києві бити, хочу жити в Переяславци на Дунаї". Дії Святослава нічим не відрізнялися від дій конунгів у будь-якій іншій частині Європи. Норманнов тяг видобуток і влада над завойованими землями. Коли Переяславец стане "середой" (серцевиною) його володінь, заявляв Святослав, до нього будуть стікатися багатства від всіх сусідніх країн: з Візантії - злато, паволоки, провина й фрукти, із Чехії й Угорщини - срібло й коні. Все необхідне русяві розраховували одержати від греків у вигляді данини або за допомогою торгівлі. Товари для торгівлі повинна була поставляти Русь. Князь старанно перелічив їх: хутра, віськ і мед. У князівському переліку був ще один товар - челядь. Слова Святослава містили разюче визнання. Підкоривши слов’янські й фінські землі Східної Європи, норманни не відмовилися від давньої традиції работоргівлі. Вони продовжували захоплювати полонених і більших партій продавати їх на східних і візантійських ринках.

Київ мав важливі переваги в період хазарського панування. Із занепадом каганату столиця дніпровських русов потрапила під удар степових орд. Кочівники створили постійну погрозу торговельним караванам, що рухалися з Русі у Візантію. Святослав усвідомлював уразливість місця розташування Києва й не жалував сил і засобів на те, щоб заснувати нову столицю на Балканах.

Закінчення балканської війни викладають у такий спосіб. Святослав захопив столицю Болгарії Великий Преслав, зачарував болгарського царя Бориса й почав настання на Константинополь, але був зупинений під Аркадиополем. Численна візантійська армія осадила військо в Доростоле, після чого Святослав в 971 р. примушений був укласти мир з імператором. (В. И. Пашуто).

Звернемося до джерел. Маючи у своєму розпорядженні київське військо, Святослав домігся в першій балканській кампанії досить ськромних успіхів. Після повернення на Балкани в 969 р. він, якщо вірити літопису, примушений був удруге штурмувати свою столицю Переяславец. Кампанія почалася з поразки: "бисть січа велика, і одоляху болъгаре". Святославові ледь вистачило сил, щоб здолати болгар. Проте русяві стразу слідом за тим розв’язали війну з більше могутньою Візантійською імперією, і Святослав заговорив із греками мовою ультиматумів. Очевидно, у ході війни відбувся перелом. Пояснити його можна тільки тим, що на допомогу Святославові прибутку великі підкріплення.

В 969 р. ськандинавські вікінги розгромили Хазарию, і їхній флот з’явився на Каспійське море. Шлях у Бердаа й інші закаспійські міста був добре відомий ім. На своїх швидкохідних човнах норманни могли швидко переборювати відстані між Семендером і Бердаа, де них чекав більший видобуток. Однак русяві, як засвідчив Ибн Хаукаль, покинули Каспійське море й пішли "у Рум і Андалуз". Святослав не міг брати участь у розгромі Хазарии. Але ніщо не заважало ськандинавським вікінгам, що відправилися у Візантію (Рум), взяти участь у балканській війні й підтримати настання Святослава. Візантійські міста обіцяли їм ще більший видобуток, чим закавказькі.

Київський літописець із повною визначеністю затверджував, що Святослав привів на Балкани 10 000 воїнів. Проте, при висновку миру в нього, згідно з візантійськими даними, залишилося 22 000 воїнів. Російське військо було замкнено в Доростоле, де в імператора було багато спостерігачів. Русяві неодноразово виходили з міцності й боролися із греками віч-на-віч. Питання про чисельність російського війська став предметом особливих переговорів, тому що греки погодилися видати Святославові провіант на кожного воїна. Якщо вони й помилилися, то не дуже значно. У ході дворічних боїв норманни понесли величезні втрати, імовірно, не менш однієї третини, а може бути, і половини війська. Якщо при цьому число воїнів подвоїлося наприкінці кампанії, то це значить, що покликане Святославом ськандинавське військо, принаймні, у півтора разу перевершувало по чисельності десятитисячну київську дружину.

Візантійський історик Лев Диакон, що описав балканську війну як очевидець, двічі відзначив, що "Сфендославос" був головним проводирем у русов, другим шанувався Икмор, третім - Сфенкл. Лев Диакон розглядав питання ретроспективно, і тому верховенство Святослава не викликало в нього сумнівів. Справді, київський князь, одержавши "найм" від Калокира, почав балканську війну й, нарешті, уклав мир. Однак треба мати на увазі, що Святослав і його найближчий помічник Свенельд одні затвердили мир із греками з тієї причини, що інші старші конунги загинули до висновку миру. Київський літописець знайшов імена Святослава й Свенельда в тексті договору із греками. Він представив їхніми головними героями візантійської війни. Імена Икмора й Сфенкла в київських джерелах не фігурували. Можливо, вони прибутку на Балкани не з Києва, а зі Ськандинавії.

Завоювавши Східну Болгарію, русяві уклали перемир’я з імператором Іоанном Цимисхием і, очевидно, використовували тривалий перепочинок для пристрою своїх "князівств" на Балканах. Лев Диакон повідомляє достовірні дані про місцезнаходження резиденцій головних проводирів русов. Можна було очікувати, що Святослав як старший з конунгів займе найбільший і найбільш укріплене місто Преслав Великий, столицю завойованої Болгарії. У дійсності в Преславі розміщався Сфенкл зі своїм військом. Сфенкл тримав при собі болгарського царя Бориса, що значився союзником русов, але фактично був їхнім заручником. З Борисом були його родина й двір. Ськарбниця пануючи уникла розгарбування, тому що формально залишалася у володінні Бориса. Однак справжньою владою в Преславі користувався не цар, а норманнський конунг.

Святослав мав резиденцію в Доростоле, до північного сходу від Преслава. Видимо, він зберіг під своєю владою Переяславец і прилягаючу територію Північної Болгарії, завойовану на початку кампанії. Доростол був другорядною міцністю, але мав у своєму розпорядженні кращі зміцнення, чим Переяславец, і тому Святослав переніс туди свою ставку.

Війна з болгарами переросла у війну з Візантійською імперією, очевидно, у той момент, коли ськандинавські вікінги, розгромивши Хазарию, з’явилися в Рум. Ськандинавське військо зіграло вирішальну роль у розгромі Хазарського каганату. На час норманни стали панами положення, що й дозволило їм втягнути у війну із греками печенігів і угорців.

Розгромивши Східну Болгарію, русяві зайняли її столицю Преслав Великий і нав’язали союз цареві Борисові. Із Преслава Великого відкривався шлях у глиб країни. Русяві проникнули у Фракію й захопили місто Филипполь (Пловдив). За опір жителям міста було уготовано страшне покарання. 20 000 болгар були посаджені на кіл. Місто повністю запустіло.

Pages: 1 2 3