Геній Пушкіна, чарівність особистості, його гуманістична філософія, відкриття, зроблені в області російського вірша, вплинули на розвиток літератури XIX століття, що ввійшла в історію як «золоте століття» російської поезії. Але й кращі поети «срібного століття» сформувалися під впливом його Музи, всі вони були внимательнейшими читачами Пушкіна, багато хто внесли свою лепту в дослідження його поезії. У житті й поезії А. А. Ахматовій Пушкін, чиї вірші вона називала золотими, займав особливе місце. Вона росла й училася в Царському Селі й з дитинства вбрала повітря російської поезії й культури. Тут написані багато віршів її першого збірника «Вечір» (1912 р.). От вірш із цього збірника, присвячене юному Пушкіну: Смаглявий отрок бродив по алеях, В озерних сумував берегів, И сторіччя ми плекаємо Ледве чутний шелест кроків

Голки сосон густо й колко Встеляють низькі пні… Тут лежали його треуголка И розпатланий тім Хлопці. За словами близько знало поетесу Емми Герштейн (літературознавця), у цьому вірші відбилися особливості сприйняття Пушкіна Ганною Ахматовій: сполучення конкретного відчуття його особистості («тут лежала його треуголка») і загального поклоніння національному генієві («і сторіччя ми плекаємо ледве чутний шелест кроків»). У Пушкіна вчилася Ахматова стислості, простоті й дійсності поетичного слова, і все, що з ним зв’язане, дорого поетесі. Бродячи по царскосельскому парку, вона в