Кращою психологічною драмою А. Н.Островського по праву вважається «Безприданниця». Її нерідко сопо-ставляют з «Грозою», і у відомій мері це з. «Гроза» - головний добуток дореформеної драматургії Островського, «Безприданниця» же вбира-ет у себе багато мотивів післяреформеної творчості драматурга. На зіставлення цих п’єс наводить і те, що в обох перед нами розгортається драма незауряд-ний жіночої нат\ры, що приводить до трагічної розв’язки. Нарешті, важливо й те, що в обох п’єсах істотний-ную роль грає збірний образ волзького горо-так, у якому відбувається дія. Але розходження епох, зображених у цих п’єсах, привело до доконаної відмінності художнього миру «Грози» і « Беспри-Данницы».

«Безприданниця» - драма буржуазної епохи, і це вирішальним образом впливає на її проблематику. Якщо душу Катерины в «Грозі» виростає з народної лантух-тури, одухотвореної моральними цінностями пра-вославия, то Лариса Огудалова - людина нового време-ні, що порвали зв’язку з тисячолітньої народної тради-цией, що звільнила людини не тільки від підвалин мо-рали, але й від сорому, честі, совісті. На відміну від Каті-Рины, Лариса позбавлена цілісності

Її людська та-лантливость, стихійне прагнення до моральної чистоти, правдивість - усе, що йде від її багато ода-ренной натури, високо піднімає героїню над окру-жающими. Але сама життєва драма Лариси - резуль-тат того, що буржуазні подання про життя име-ют над нею влада, впливають на її розуміння людей. Мотив торгівлі, що проходить через всю п’єсу й кін- - тор, щоцентрирующийся в головному сюжетному событии-ге за Ларису, охоплює всіх героїв-чоловіків, серед до-торых Лариса повинна зробити свій вибір. І Паратов тут не тільки не виключення, але, як з’ясовується, - самий жорстокий і безчесний учасник торгу

Відповідаючи на захоплені оповідання своєї нареченої про сміливість Паратова, що безтрепетно стреляли в монету, що тримала Лариса, Карандышев вірно зауважує: «Серця ні, того він так і смів». І Островський солідарний із цією думкою, хоча Карандышев і не є вирази-телем авторських оцінок. Взагалі, такого героя в п’єсі ні, зате майже кожний з діючих осіб у тої або інший момент вірно оцінює ситуацію й людей, у ній що беруть участь. Складність характерів героїв - будь те противоре-чивость їхнього внутрішнього миру, як у Лариси, або невідповідність внутрішньої сутності героя й зовнішнього по-ведення, як у Паратова, - от у чому психологізм дра-мы Островського

Паратов для всіх навколишніх - великий пан, широка натура, відчайдушнийий хоробрий, і всі ці крас-ки й жести автор йому залишає. Але, з іншого боку, він тонко, як би між іншим, показує нам і дру-гого Паратова, його щира особа. У першій же встре-че з ним ми чуємо визнання: «Що таке «жалість», цього я не знаюся

У мене, Мокій Парменыч, нічого за-ветного немає; знайду вигоду, так усе продам, що завгодно». І відразу ми довідаємося, що продає Паратов не тільки « Ла-Сточку», але й all soch © 2005 себе самого нареченій із золотими прииска-ми. В остаточному підсумку, тонко компрометує його й сце-на в будинку Карандышева, тому що обробка його кварти-ры й спроба влаштувати розкішний обід - це адже ка-рикатура на стиль і спосіб життя Паратова. І вся раз-ница полягає в сумах, які кожний з героїв може на це витратити. Глибоко значна сцена, що характеризує обох суперників, що домагаються любові Лариси. Таким чином, засобом психологічних характе-ристик в Островського виявляються не самовизнання героїв, не міркування про почуття й властивості їх, але переважно їхньої дії й побутовий діалог

Жоден з героїв не змінюється в процесі драматичес-кого дії, а лише поступово розкривається перед глядачами. Навіть про Ларису можна сказати те ж: вона прозріває, довідається правду про навколишніх її людей, приймає страшне рішення стати «дуже дорогою річчю». І тільки смерть звільняє неї від усього, чим наділив життєвий досвід. У цей момент вона як би віз-обертається до природної краси своєї натури

Фінал драми - смерть героїні серед святкового шуму, під циганський спів - вражає своєї художе-ственной зухвалістю. Щиросердечний стан Лариси по-казано автором у стилі «сильного драматизму» і при цьому з бездоганною психологічною точністю. Вона зм’якшена, заспокоєна, вона всіх прощає, тому що сча-стлива тим, що нарешті-те викликала спалах человечес-кого почуття - безрозсудному, самогубний посту-пок Карандышева, що звільнив її від принизливого життя утриманки

Рідкий художній ефект цієї сцени А. Н. Ос-Тровский будує на гострому зіткненні разнонаправ-ленних емоцій: чим більше м’якості й всепрощення в героїні, тим гостріше суд глядача. Драма « Бесприданни-Ца” стала вершиною творчості Островського, произве-дением, у якому зійшлися в дивно ємному зле-жественном єднанні мотиви й теми більшості п’єс пізнього періоду. У цій п’єсі, що розкриває по-але-вому складні й психологічно многозвучные челове-ческие характери, передбачена неминучість появ-ления в Росії нового театру