Постановою уряду в 1956 р. НПО “Машинобудування” для ВМФ була доручена розробка двох перших ракетних комплексів загоризонтного поразки цілей - П-6 і П-35. Дотримуючись принципу наступності, у комплексах П-6 і П-35 було використане все краще від комплексів П-5 і П-5Д

Однак для реалізації основних вимог тактико-технічних завдань на комплекси, і зокрема на комплекс П-6, ряд завдань вирішувався заново. Так, на цьому комплексі здійснена можливість виборчої поразки рухливої мети, що перебуває за радіолокаційним обрієм; забезпечене виробництво залпової стрілянини; уведений протизенітний маневр; створений і відпрацьована нова, більше доконана система керування, що включає в себе радіолокаційну голівку самонаведення; розроблений радиопрозрачний обтічник

Рішення великого ряду нових завдань покладало на систему керування (СУ) КР, розроблювачем якої був визначений ЦНИИ “Граніт” (директор Н.А. Чарин, головні конструктори М.В. Яцковский і И.Ю. Кривцов). Основні етапи функціонування системи керування зводилися до наступного. За даними цілевказівки про координати мети й ПЛ у лічильно-вирішальних приладах вироблялися дальність і пеленг на мету, які вводилися в систему керування призначених до старту ракет. У режимі телекерування оператор, спостерігаючи за поточними координатами ракет, при необхідності коректував її політ радіокомандами

Після включення радіолокаційного візира (РЛВ) оператор одержував на індикаторі радіолокаційне зображення ордера кораблів і вибирав мету для поразки. Переконавшись в “захопленні” і впевненому супроводі мети, видавав команду на пікірування. При цьому процес телекерування закінчувався, КР виходила на малу висоту й здійснювала самонаведення на обрану мету. Передбачався також режим автономного вибору мети з наступним самонаведенням

Багато проблем необхідно було вирішити при проектуванні бортової системи керування й розміщенні її в обмеженому обсязі. Принциповим для корабельної системи керування була розробка радіоліній телекерування, що працюють у трьох різних діапазонах хвиль із єдиним комплексированним антенним постом. Антенний пост із загальним електрогідравлічним приводом поєднував три широкодіапазонних антенних пристрої й конструктивно вписувався в носову частину рубання ПЛ. Таке оригінальне рішення дозволило застосувати на ПЛ антени з високою спрямованістю

Велика програма експериментів була проведена в ЦАГИ по визначенню аеродинамічних характеристик КР. Керував цією роботою й брав безпосередню участь в експериментах академік А.А. Дородницин. Модельні випробування дозволили одержати значення основних аеродинамічних характеристик і уточнити теоретичні розрахунки

Великий обсяг випробувань був проведений по системі керування КР П-6. Поряд з лабораторними випробуваннями макета було визнано доцільним проведення натурних випробувань в умовах, максимально наближених до реального. Макети розміщалися на вертольоті й літаку-лабораторії

Після проведення повної програми літних випробувань комплекс був прийнятий на озброєння й став одним з основних видів зброї підводного флоту

Головним завданням комплексу П-35 була виборча поразка надводних кораблів супротивника за межами радиогоризонта. У процесі створення комплексу П-35 необхідно було вирішити цілий ряд проблем, аналогічних проблемам, пов’язаним з комплексом П-6. Для реалізації виборчої поразки мети в СУ також був покладений (аналогічно комплексу П-6) принцип телекерування. На ракеті встановлювався спеціально розроблений турбореактивний двигун, на якому для зменшення втрат на вході двигуна вперше був поставлений воздухозаборник з конічним центральним тілом. При перших лабораторних випробуваннях перешкодозахищеності СУ були отримані кількісні характеристики й показана можливість використання СУ комплексу П-35 в умовах організованого радиопротиводействия

На підставі результатів літних випробувань комплекс противокорабельного ракетної зброї П-35 був прийнятий на озброєння ВМФ для кораблів, самохідних і стаціонарних наземних пускових установок. Тому що ракета була практично повністю відпрацьована, те вже в 1963 р. приступилися до спільних випробувань комплексів, які були успішно завершені в 1965 г

Можна відзначити ще кілька розробок модифікацій ракети П-35. Так, наприклад, були виконані пророблення підвіски КР П-35 під літак, а також створений варіант ракети зі збільшеною дальністю польоту. Пізніше були підготовлені матеріали розміщення ракети на швидкісних катерах, а також ракети з торпедою для поразки підводних човнів. Розробка різних модифікацій свідчить про прагнення розширити область застосування ракети П-35. Це зіграло позитивну роль при наступних роботах зі створення універсальних крилатих ракет різного призначення

Розробка комплексів П-6 і П-35 із самонавідними крилатими ракетами для виборчої поразки морських цілей з’явилася великим внеском в оснащення ВМФ сучасною ракетною зброєю. Їхнє створення стало принципово новим і важливим кроком у ракетизации флоту, а отримані при цьому досвід і прогресивні технічні рішення були використані при наступних розробках нових типів противокорабельних ракет

На Раді Оборони в 1969 р. Головнокомандуючий ВМФ С.Г. Горщиків оцінив створення противокорабельних комплексів із крилатими ракетами як наше національне досягнення

УДОСКОНАЛЮВАННЯ КОМПЛЕКСІВ ІЗ ПРОТИВОКОРАБЕЛЬНиМИ РАКЕТАМИ

Перші крилаті ракети, розроблені НПО “Машинобудування”, при всіх своїх достоїнствах могли стартувати тільки з надводного положення ПЛ, що значно знижувало її скритність. Нові ідеї й накопичений досвід дали можливість наприкінці 50-х років почати розробку нового комплексу противокорабельной КР “Аметист” з підводним стартом. У процесі створення вперше були знайдені нові принципи проектування й виготовлення герметичної конструкції крилатих літальних апаратів. Практична реалізація даного способу старту з’явилася вдалим дозволом однієї зі сложнейших інженерних завдань, що стало більшим досягненням конструкторського колективу. Також уперше в практиці об’єднання на ракеті застосували як маршовий двигун твердотопливний ракетний двигун

При створенні комплексу “Аметист” була проведено велика кількість випробувань у ЦАГИ, зв’язаних зі специфічними особливостями підводного старту ракети. Аналіз експериментальних даних, отриманих на моделях у балістичному басейні, підтвердив правильність закладених ідей і конструкторських рішень і дозволив перейти до натурних випробувань

Повна програма льотно-конструкторських і державних випробувань успішно завершилася, і в другій половині 60-х років комплекс “Аметист” прийняли на озброєння ВМФ. Необхідно відзначити, що наша розробка противокорабельних КР із підводним стартом випередила щодо цього країни Запади на 10 років (перша крилата ракета США з підводним стартом “Гарпун” була прийнята на озброєння тільки в 1977 р.)

Слідом за комплексом “Аметист” колектив НПО “Машинобудування” приступився до розробки комплексу “Малахіт” з універсальної КР, здатної стартувати як із ПЛ, що перебуває в підводному положенні, так і з надводного корабля. Ракети “Малахіт” мали збільшену дальність, меншу висоту польоту й більше доконану систему керування

Для підвищення перешкодозахищеності системи керування на КР минулому встановлені два інформаційних канали: радіолокаційний і тепловий. На базі двухканального пристрою виявлення мети й самонаведення в СУ реалізувалися деякі принципи виборчої поразки цілей зі складу кораблів з’єднання шляхом здійснення логічних операцій. Були гранично скорочені й автоматизовані ручні операції по підготовці й пуску ракети. У процесі створення комплексу “Малахіт” проводилися великі модельні випробування, пов’язані з вивченням специфічних особливостей підводного старту. Ці експерименти за завданням НПОМ, крім ЦАГИ, проводилися також у НДІ механіки МГУ. Керував цими роботами академік Л.И. Сєдов, що вніс великий вклад у теоретичне обґрунтування оригінальної методики експериментів і аналіз отриманих результатів. Використовуючи дані цих робіт, був здійснений ряд заходів щодо підвищення стійкості руху ракети на підводній ділянці руху

Pages: 1 2