Скажемо, в “Иониче” має місце рух від неадекватних поглядів персонажа на Туркиних до більше адекватних, але чи можна на цій підставі затверджувати, що Старців при цьому здобуває здатність орієнтуватися в дійсності? У жодному разі, оскільки трансформація поглядів персонажа - лише частина зміни, що відбувається з героєм, зміст якої у вгасанні його свідомості
Процес пізнання в “Иониче” має місце, але виявляється лише частиною іншої, більше широкої проблеми: стан, зміст і склад свідомості персонажа на різних етапах його життя, так що крім властиво свідомості, що має справу з ідеями, виробляє думки, визначає оцінки людини, Старців наділений, на відміну від всіх інших персонажів оповідання, ще й почуттєвим сприйняттям і пов’язаної з ним аксіологією, які поступово вимиваються з його свідомості. Близька ситуація має місце в оповіданні “Ганна на шиї” (1895), де також по ходу дії міняються й структура, і змістовне наповнення свідомості головної героїні, включаючи сюди і її аксиологическую орієнтацію
Таким чином, в “Иониче” предметом центрального інтересу виявляється структура, склад і аксиологическая складова (аксиологическая орієнтація) свідомості, узяті до того ж у динамічному аспекті
З іншого боку, ми бачимо фон Корена, розумовий рівень якого фактично вичерпує вся його свідомість. Якими б не були ідеї, засвоєні такою свідомістю, вона завжди збиткове, і це є прямий наслідок не суті ідей, а структури свідомості, позбавленого здатності контактувати з дійсністю й, отже, мінятися під впливом вступників з її сигналів
Отже, специфіка поглядів В. Б. Катаєва на гносеологічну проблематику полягає в тім, що він фактично ставить знак рівності між свідомістю персонажа й исповедуемими їм ідеями, а орієнтування людини розуміє саме як вироблення правильних подань
З огляду на таке наповнення даного терміна, легко пояснити, наприклад, чому в гносеологічному аспекті розглядається насамперед Павло Иванич, а Гусєв виявляється фігурою сугубо допоміжної.
Імовірно, цим же пояснюється й ослаблення гносеологічної складової в аналізі оповідання “Ионич”: еволюція персонажа в сфері ідей має місце, але читач почуває, що справа не тільки й не стільки в його ідеях, не стільки в тім, що він думає про Туркиних і інших жителів міста С., скільки в чомусь іншому, а це інше в гносеологію в зазначеному змісті даного терміна саме й не укладається
Там же, де гносеологічна проблематика в тому розумінні, як розуміє її В. Б. Катаєв, виявляється, скажемо в “Дуелі”, проблема аж ніяк не вичерпується ідеологічним конфліктом. Як показує аналіз форм самореалізації персонажів і організації оповідання, він виявляється лише дуже істотної, але зовнішньою маніфестацією більше глибоких і не мають прямого відношення до ідеології шарів свідомості персонажів
Якщо скористатися дихотомічними термінами, запозиченими з теоретичної граматики, можна сказати, що ідеологічний конфлікт у повісті являє собою “поверхневу реалізацію” якихось “глибинних структур” свідомості й підсвідомості персонажів, виявлення яких, можна думати, є в чи повісті не головним предметом вивчення
Таким чином, розглядаючи проблему орієнтування в прозі Чехова, В. Б. Катаєв бере до уваги тільки предметний зміст свідомості персонажа, у якому дійсно часто присутні ті або інші ідеї, які можуть бути витлумачені як прояв неадекватності подань персонажа про реальність і самому собі
Тим часом аналіз показує, що сферою ідей проблема свідомості не вичерпується: можна бути причетним до цієї сфери й не володіти при цьому якістю повноцінності (Павло Иванич, фон Корен); з іншого боку, повна або майже повна непричетність до сфери ідей, крайня слабість аналітичного апарата (Гусєв, татарин з оповідання “У посиланні” (1892), Липа з оповідання “У яру” (1900) і ін.) не знищують ні аксіологію персонажа, ні сама його свідомість як предмет художнього дослідження
Найважливішою категорією дослідження в кожному разі виявляється структура свідомості персонажа, що коштує за сукупністю способів його текстової самореалізації й що дозволяє виділяти різні типологічні й динамічні варіанти свідомості
Отже, проблема орієнтації людини у світі - чи не центральна в прозі Чехова. Якщо розуміти “орієнтацію” як синонім “гносеології”, що має місце в роботах В. Б. Катаєва, то факт присутності гносеологічної проблематики в прозаїчних добутках письменника сумнівів не викликає: він капітально обґрунтований В. Б. Катаєвим на великій кількості текстів і підтверджується в тому числі й нашім власному аналізі
Сумніви пов’язані зі змістовним наповненням даної тези, тобто з тим, як В. Б. Катаєв трактує гносеологічний кут зору Чехова, або, що ту ж саме, проблему орієнтування
И численні висловлення дослідника щодо того, як він розуміє “гносеологію”, і аналіз їм конкретних текстів письменника під даним кутом зору недвозначно говорять про те, що за двома даними термінами коштують саме знання, подання, думки персонажа про себе й дійсності, тобто зміст властиво розумового шару свідомості персонажа
Саме таке трактування приводить ученого до висновку про те, що адекватне орієнтування чеховськими персонажами ніколи не досягається, як тільки саме орієнтування прирівнюється вченим до світогляду, ідеям, поданням, концепціям персонажів, а останні, як показує його власний аналіз, завжди тією чи іншою мірою не відповідають реальності
Інакше кажучи, “гносеологія” у розумінні В. Б. Катаєва завжди припускає пошук чеховськими персонажами істини, або, як він часто пише про цьому, “теперішньої правди”.
Однак навіть якщо задуматися про дану проблему, відволікаючись від прози Чехова, то мимоволі спадає на думку питання: чи всякому такої спроби по плечу? Або, по-іншому, чим повинен розташовувати індивід, що відправляється за “теперішньою правдою”, що претендує на її пошуки? Якщо мова йде саме про пошуки істини, то такі пошуки неодмінно припускають наявність розвиненої свідомості, оскільки збагнення істини у всій її складності й глибині вимагає настільки ж складного й доконаного апарата, що тільки й здатний адекватно відбити її.
Отже, навіть у чисто спекулятивному плані поняття гносеології припускає не тільки пошук істини, але й певну внутрішню організацію свідомості, що для цього потрібно, включаючи сюди, природно, і проблему становлення свідомості, структури й різних типологічних і динамічних варіантів свідомості, а не тільки питання про зміст свідомості, про присутніх у ньому ідеях і поданнях, на чому зосереджує своя увага В. Б. Катаєв
Аналіз текстів Чехова під кутом зору субъективации оповідання показує, що дана проблема, тобто внутрішня організація свідомості в різних її аспектах і варіантах, не тільки являє собою предмет постійного інтересу письменника, але й дозволяє по-іншому осмислити властиво зміст свідомості персонажа, тобто ідеї, що виявляються там, думки, концепції й т. п.
З’ясувалося, що, крім прямого мовлення, персонаж, його свідомість можуть бути представлені в тексті цілим рядом інших способів, які мають місце в мовленні оповідача й зв’язані насамперед з різними формами двусубъектности, або субъективации, оповідання
Субъективация оповідання, що забезпечується цілим комплексом лексико-граматичних засобів, складається в імпліцитному введенні персонажа в текст як активного суб’єкта свідомості, тобто описивающего реальність, що оповідає про неї, що оцінює її й рефлектирующего. Іншими словами, двусубъектность дозволяє персонажу бути присутнім у мовленні оповідача як суб’єкт перцепції, почуття, думки, що істотно міняє параметри свідомості персонажа в порівнянні з тим, як воно виступає в нього мовлення
Таким чином, ключовими категоріями опису як організації оповідання, так і параметрів персонажного свідомості виявляються категорія текстової самореалізації персонажа, що поєднує характеристики його язикової особистості 22 з якістю присутності його свідомості в мовленні оповідача, і категорія текстової самореалізації оповідача, що покриває набір засобів, що дозволяють авторові висвітлювати персонажное свідомість як зсередини, за допомогою різних форм двусубъектности, так і винятково зовні, тобто як дистанціюватися від персонажа, так і повністю знімати дистанцію між оповідачем і персонажем на деяких ділянках тексту. Різний ступінь дистанцирования оповідача від персонажа й можливий тому, що субъективация дозволяє авторові в слові оповідача моделювати чужу свідомість, чужу речемислительную діяльність зсередини.
Pages: 1 2
Збережи - » Процес пізнання в оповіданні «Иониче» . З'явився готовий твір.