Все пройде. Страждання, борошна, кров, голод і мор. Меч allsoch. ru 2001-2005 зникне, а от зірки залишаться, коли й тіні наших справ і тіл не залишиться на землі. М. Булгаков В 1925 році в журналі “Росія” були надруковані дві перші частини роману Михайла Опанасовича Булгакова “Біла гвардія”, які відразу привернули увагу цінителів російської літератури. На думку самого письменника, “Біла гвардія” - “це завзяте зображення російської інтелігенції як кращого шару в нашій країні…”, “зображення интеллигентско-дворянської сім’ї, кинутої в роки Громадянської війни в табір білої гвардії”.

Тут повествуется про дуже складний час, коли неможливо було відразу у всім розібратися, усе зрозуміти, примирити в самих собі суперечливі почуття й думки. У цьому романі запам’яталися ще не остиглі, пекучі спогади про місто Києві під час Громадянської війни. Я думаю, що у своєму творі Булгаков хотів затвердити думку про те, що люди, хоч і по-різному сприймають події, по-різному до них ставляться, прагнуть до спокою, до устояному, звичному, сформованому. От і Турбиным хочеться, щоб всі вони всією сім’єю дружно жили в батьківській квартирі, де з дитинства все привычно, знайомо, де будинок - міцність, завжди квіти на білосніжній скатертині, музика, книги, мирні чаювання за більшим столом, а по вечорах, коли вся сім’я в зборі, читання вголос і гра на гітарі

Їхнє життя розвивалося нормально, без яких-небудь потрясінь і загадок, нічого несподіваного, випадкового не приходило в їхній будинок. Тут усе було строго організоване, упорядковано, визначено на багато років уперед. І якби не війна й революція, то життя їх пройшла б у спокої й затишку. Але страшні події, що відбуваються в місті, порушили їхні плани, припущення

Прийшов час, коли потрібно було визначити свою життєву й цивільну позиції. Я думаю, що не зовнішні події, що передають хід революції й Громадянської війни, не зміна влади, а моральні конфлікти й протиріччя рухають сюжетом “Білої гвардії”. Історичні події - це тло, на якому розкриваються людські долі. Булгакова цікавить внутрішній мир людини, що попали в такий вир подій, коли важко зберігати своя особа, коли важко залишатися самим собою. Якщо на початку роману герої намагаються відмахнутися від політики, то потім ходом подій утягуються в саму гущавину революційних зіткнень

Олексій Турбін, як і його друзі, - за монархію. Все нове, що входить у їхнє життя, несе, йому здається, тільки погане. Зовсім політично нерозвинений, він хотів тільки одного - спокою, можливості радісно пожити біля матері, любого брата й сестри. І тільки наприкінці роману Турбіни разочаровываются в старому й розуміють, що немає до нього повернення

Моментом перелому для Турбиных і інших героїв роману стає день чотирнадцяте грудня 1918 року, бій з петлюрівськими військами, що повинне було стати пробій сил перед наступними боями із Червоною Армією, а обернулося поразкою, розгромом. Мені здається, що опис цього дня бою - серце роману, його центральна частина. У цій катастрофі “біле” рух і такі герої роману, як Итман, Петлюра й Тальберг, розкриваються перед учасниками подій у своєму щирому світлі - з гуманністю й зрадництвом, з боягузтвом і підлістю “генералів” і “штабних”. Спалахує здогад, що все - ланцюг помилок і оман, що борг не в захисті розваленої монархії й зрадника гетьмана й честь у чомусь іншому

Гине царська Росія, але Росія - жива… У день бою виникає рішення про капітуляцію білої гвардії. Полковник Малишев вчасно довідається про втечу гетьмана й дивізіон свій устигає вивести без втрат

Але вчинок цей дався йому нелегко - може бути, самий рішучий, самий відважний учинок у його житті. “Я, кадровий офіцер, вынесший війну з германцями… на свою совість беру й відповідальність, всі!., всі!., вас попереджаю! Вас посилаю додому!

Зрозуміло? ” Полковникові Най-Турсу це рішення прийде приймати кілька годин через, під вогнем супротивника, у середині фатального дня: “Хлопців! Хлопців!.. Штабні стегвы!..

” Останні слова, які у своєму житті вимовив полковник, були звернені до Николке: “ Унтег-Цег, бгостьте геройствовать до чег-тям…” Але він, здається, висновків не зробив. Уночі після смерті Ная Николка ховає - на випадок петлюрівських обшуків - револьвери Най-Турса й Олексія, погони, шеврон і картку спадкоємця Олексія. Але день бою й последовавшие потім півтора місяця петлюрівського панування, я думаю, занадто малий строк, щоб недавня ненависть до більшовиків, “ненависть гаряча й пряма, та, котра може рушити в бійку”, перейшла у визнання супротивників

Але ця подія уможливила таке визнання надалі. Багато уваги Булгаков приділяє з’ясуванню позиції Тальберга. Це антипод Турбиных. Він кар’єрист і пристосованець, боягуз, людина, позбавлена моральних підвалин і моральних принципів. Йому нічого не варто поміняти свої переконання, аби тільки це було вигідно для його кар’єри

У Лютневій революції він першим начепив червоний бант, брав участь в арешті генерала Петрова. Але події швидко замигтіли, у місті часто мінялися влади. І Тальберг не встигав у них розбиратися

Уж на що здавалося йому міцним положення гетьмана, підтриманого німецькими багнетами, але й це, учора таке непорушне, сьогодні розпалося, як порох. І от йому треба бігти, рятуватися, і він кидає свою дружину Олену, до якої харчує ніжність, кидає службу й гетьмана, якому недавно поклонявся. Кидає будинок, сім’ю, вогнище й у страху перед небезпекою біжить у невідомість… Всі герої “Білої гвардії” витримали випробування часом і стражданнями

Тільки Тальберг у погоні за удачею й славою втратив саме коштовне в житті - друзів, любов, Батьківщину. Турбіни ж змогли зберегти свій будинок, зберегти життєві цінності, а головне - честь, зуміли встояти у вирі подій, що охопили Росію. Ця сім’я, випливаючи думки Булгакова, - втілення кольору російської інтелігенції, то покоління молодих людей, що намагається чесно розібратися впроисходящем.

Це та гвардія, що зробила свій вибір і залишилася зі своїм народом, знайшла своє місце в новій Росії. Роман М. Булгакова “Біла гвардія” - книга шляхи й вибору, книга прозріння. Але головна думка авторська, я думаю, у наступних словах роману: “Все пройде

Страждання, борошна, кров, голод і мор. Меч зникне, а от зірки залишаться, коли й тіні наших справ і тіл не залишиться на землі. Немає жодного людини, який би цього не знав. Так чому ж ми не хочемо звернути свій погляд на них? Чому? ” І весь роман - це заклик автора до миру, справедливості, правді на землі