Але важливий для нас факт, що ідеали нашої демократії йдуть в унісон зі стихійним геологічним процесом, із законами природи, відповідають ноосфері.

Вернадському була ясна соціальна природа ноосфери. В 1925 році в статті "Автотрофность людства" він писав: "У біосфері існує велика геологічна, бути може, космічна сила, планетна дія якої звичайно не приймається в увагу в поданнях про космос, подання наукових або имеющих наукову основу…. Ця сила є розум людини, спрямована й організована воля його як істоти суспільного". " Біосфера… переходить у новий еволюційний стан - у ноосферу, переробляється науковою думкою соціального людства". Можна дивитися тому на наше майбутнє впевнено. Воно в наших руках і ми його не випустимо"!

  Ноосфера наприкінці ХХ століття: прогнози й реалії

У книзі "Наукова думка як планетне явище" В. И. Вернадський аналізує геологічну історію Землі й затверджує, що спостерігається перехід біосфери в новий стан - у ноосферу під дією нової геологічної сили, наукової думки людства. Однак у працях Вернадського немає закінченого й несуперечливого тлумачення сутності матеріальної ноосфери як перетвореної біосфери. В одних випадках він писав про ноосферу в майбутньому часі (вона ще не наступила) , в інші в сьогоденні (ми входимо в неї) , а іноді зв’язував формування ноосфери з появою людини розумного або з виникненням промислового виробництва. Р. К. Баландін пише: "Треба помітити, що коли як мінералог Володимир Іванович писав про геологічну діяльність людини, він ще не вживав понять "ноосфера" і навіть "біосфера". Про формування на Землі ноосфери він найбільше докладно писав у незавершеній роботі "Наукова думка як планетне явище", але переважно з погляду історії науки. " Отже, що ж ноосфера: утопія або реальна стратегія виживання? Праці В. И. Вернадського дозволяють більш обґрунтовано відповістити на поставлене запитання, оскільки в них зазначений ряд конкретних умов, необхідних для становлення й існування ноосфери. Перелічимо ці умови, розкидані по сторінках книги "Наукова думка як планетне явище" і почасти в інших публікаціях В. И. Вернадського:

Заселення людиною всієї планети. Різке перетворення засобів зв’язку й обміну між країнами. Посилення зв’язків, у тому числі політичних, між всіма країнами Землі. Початок переваги геологічної ролі людини над іншими геологічними процесами, що протікають у біосфері. Розширення границь біосфери й вихід у космос. Відкриття нових джерел енергії. Рівність людей всіх рас і религий. Збільшення ролі народних мас у рішенні питань зовнішньої й внутрішньої політики. Воля наукової думки й наукового шукання від тиску релігійних, філософських і політичних побудов і створення в державному ладі умов, сприятливих для вільної наукової думки. Продумана система народного утворення й підйом добробуту трудящих. Створення реальної можливості не допустити недоїдання й голоду, убогості й надзвичайно послабити хвороби. Розумне перетворення первинної природи Землі з метою зробити її здатної задовольнити всі матеріальні, естетические й духовні потреби чисельно зростаючого населення. Виключення воєн з життя суспільства.

Умови виживання

Простежимо, наскільки виконуються ці умови в сучасному світі й зупинимося більш докладно на деякі з них.

Заселення людиною всієї планети.

Ця умова виконана. На Землі не залишилося місць, де не ступала б нога людини. Він улаштувався навіть в Антарктиді.

Різке перетворення засобів зв’язку й обміну між країнами.

Це умова також можна вважати виконаним. За допомогою радіо й телебачення ми моментально довідаємося про події в будь-якій крапці земної кулі. Засоби комунікації постійно вдосконалюються, прискорюються, з’являються такі можливості, про які недавно важко було мріяти. І тут не можна не згадати пророчих слів Вернадського: "Цей процес - повного заселення біосфери людиною - обумовлений ходом історії наукової думки, нерозривно зв’язаний зі швидкістю зносин, з успіхами техніки пересування, з можливістю миттєвої передачі думки, її одночасного обговорення на всій планеті. " Донедавна засобу телекомунікації обмежувалися телеграфом, телефоном, радіо й телебаченням, про які писав ще Вернадський. Була можливість передавати дані від одного комп’ютера до іншого за допомогою модему, підключеного до телефонної лінії, документи на папері передавалися за допомогою факсимільних апаратів. Тільки в останні роки розвиток глобальної телекомунікаційної комп’ютерної мережі Internet дало початок справжньої революції в людській цивілізації, що входить зараз в еру інформації.

В 1968 році Міністерство Оборони США затурбувалося зв’язком безлічі своїх комп’ютерів у спеціальну мережу, що повинна була сприяти науковим дослідженням у військово-промисловій сфері. Споконвічно до цієї мережі була пред’явлена вимога стійкості до часткових ушкоджень: будь-яка частина мережі може зникнути в будь-який момент. І в цих умовах завжди повинне було бути можливим встановити зв’язок між комп’ютером-джерелом і комп’ютером-приймачем інформації (станцією призначення) .

Розробка проекту такої мережі і його здійснення було доручено ARР - Advanced Researcн Рrojects Agency - Керуванню передових досліджень Міністерства Оборони. Через п’ять років напруженої роботи така мережа була створена й одержала назву ARрAnet.

Протягом перших десяти років розвиток комп’ютерних мереж ішло непомітно - їхніми послугами користувалися тільки фахівці з обчислювальної й військової техніки. Але з розвитком локальних мереж, що поєднують комп’ютери в межах однієї якої-небудь організації, з’явилася потреба зв’язати воєдино локальні мережі різних організацій. Час від часу вживали спроби використовувати для цього вже готову мережу ARрAnet, але бюрократи Міністерства Оборони були проти. Життя вимагало швидких рішень, тому за основу майбутньої мережі мереж Internet була взята структура вже існуючої мережі ARрAnet. В 1973 році було організовано перше міжнародне підключення - до мережі підключилися Англія й Норвегія. Однак причиною початку вибухового росту мережі Internet наприкінці 80-х років стали зусилля NSF (National Science Foundation - Національний науковий фонд США) і інших академічних організацій і наукових фондів усього миру по підключенню наукових установ до мережі.

Ріст і розвиток мережі Internet, удосконалювання обчислювальної й комунікаційної техніки йде зараз подібно тому, як іде розмноження й еволюція живих організмів. На це у свій час звернув увагу В. И. Вернадський: "Зі швидкістю, порівнянною швидкістю розмноження, що виражається геометричною прогресією в ході часу, створюється цим шляхом у біосфері вся зростаюча безліч нових для неї відсталих природних тіл і нових більших природних явищ…. Хід наукової думки, наприклад, у створенні машин, як давно замічено, зовсім аналогічний ходу розмноження організмів. " Якщо раніше мережею користувалися тільки дослідники в області інформатики, державні службовці й підрядники, те тепер практично будь-який бажаючий може одержати доступ до неї. І тут ми бачимо втілення мрії В. И. Вернадського про сприятливе середовище для розвитку наукової праці, популяризації наукового знання, про интернациональности науки. Дійсно, якщо раніше людей розділяли границі й величезні відстані, те тепер, можливо, тільки мовний бар’єр. "Усякий науковий факт, усяке наукове спостереження, - писав Вернадський, - де б і ким би вони не були зроблені, надходять у єдиний науковий апарат, у ньому класифікуються й приводяться до єдиної форми, відразу стають загальним надбанням для критики, міркувань і наукової праці". Але якщо раніше для того, щоб вийшла у світло наукова праця, щоб наукова думка стала відомої миру, були потрібні роки, те зараз будь-який учений, що має доступ до мережі Internet, може представити свою працю, наприклад, у вигляді так званої WWW сторінки (WorldWide Web - "Всесвітня павутина") на огляд всім користувачам мережі, причому не тільки текст статті й малюнки (як на папері) , але й рухливі ілюстрації, а іноді й звуковий супровід.

Зараз мережа Internet - це світове співтовариство близько 30 тисяч комп’ютерних мереж, взаємодіючих між собою. Населення Internet уже становить майже 30 мільйонів користувачів і близько 10 мільйонів комп’ютерів, причому кількість вузлів кожні півтора року подвоюється. В. И. Вернадський писав: "Незабаром можна буде зробити видними для всіх події, що відбуваються за тисячі кілометрів". Можна вважати, що й це пророкування Вернадського збулося.

Посилення зв’язків, у тому числі політичних, між всіма країнами Землі.

Це умова можна вважати якщо не виконаним, те що виконується. Виникла після другої світової війни Організація Об’єднаних націй (ООН) виявилася набагато більше стійка й діючої, чим Ліга націй, що існувала в Женеві з 1919 р. по 1946 р.

Pages: 1 2 3 4 5