…Самі по собі речі не бувають гарними й дурними, а тільки в нашій оцінці. У. Шекспір. Гамлет Із часу створення трагедії У. Шекспіра “Гамлет” погляд на її героя постійно мінявся, оскільки змінювалося саме життя, культура, смаки й поняття, іншим став і театр. І якщо сучасники Шекспіра були в першу чергу захоплені лінією кревної помсти принца Датського викрадачеві трону й винуватцеві смерті його батька-короля, те наших сучасників хвилюють багато філософських, загальнолюдські питань, порушені в трагедії: про сенс життя, про смерть, про вибір. Шекспірівський Гамлет виявляється в дуже складній ситуації, коли поняття про добро й зло, якими він керувався в житті, перевертаються з ніг на голову, і це руйнує підвалини миру, у якому живе принц

Життя Гамлета до случившейся трагедії була прекрасної й безхмарною. Батько був для нього ідеалом як людини, так і державного правителя, що любить мати була вірною дружиною й чудесною жінкою. Сам Гамлет, чутливий, розумний, але небагато наївний юнак, учився в університеті, писав вірші, захоплювався театром. З дитинства принц був оточений вірними друзями, з якими сперечався й мріяв, осягав таємниці наук. Нарешті, у нього була кохана дівчина, що відповідала йому взаємністю

И раптом все це виявляється зруйнованим в один момент. У розквіті років раптово вмирає король. Не проходить і місяця після похорону, як мати виходить заміж за брата батька - Клавдія, чим доставляє страждання й без того засмученому втратою синові. Що ж відбувається в королівстві?

Замість скорботи й жалоби - бенкет і веселощі! Ще Оолыпе вражає Гамлета звістка, отримана від примари його власного батька: виявляється, це Клавдій вино-нон у смерті брата, він влив сплячий у саду королеві отрута у вухо. Примара короля просить сина помститися за низьке вбивство. Лиха, що обрушилися на принца, змушують його по-новому подивитися на людей, його навколишніх, переглянути сиою життя, взяти під сумнів всі цінності. Він зауважує у світі багато зла, схованого раніше від його очей, і розуміє, що його ціль - не просто помститися за смерть ‘короля, але й знищити це зло: Століття розхиталося - і скверней усього, Що я породжений відновити його! Для Гамлета немає повернення до колишнього життя

Поки він не вирішить хвилюючі його питання, він не відновить навчання в університеті, оскільки на душі в нього важко, він “втратив всю свою веселість, закинув звичні заняття”. Усюди він відчуває зло й безчесність, і мир постійно підтверджує його здогаду. Навіть колишні вірні й надійні друзі Розенкранц і Гильденстерн віддають те, стаючи добровільними шпигунами нового короля

Але Гамлет піднімається над своїми почуттями, обраща-нсь до розуму, незважаючи на те, що всі вважають його божевільним. Божевілля - лише гра, дзеркало, що він намагається підставити миру. Гамлет ще недостатньо впевнений у тім, що новий король Клавдій - убивця батька, одного свідчення при-нрака мало принцові. Граючи в театральному поданні подробиці лиходійства, принц стежить за Клавдієм, і той не витримує випробування. Совість убивці нечиста!

Але Гамлет не може відкрито обвинуватити Клавдія в лиходійстві, оскільки немає свідків, та й оточений король своїми людьми, які скоріше визнають божевільним принца, чим підступним убивцею - нового короля. А на стороні Гамлета - тільки вірний і єдиний друг Гораціо й жменька надійних і чесних людей. Гамлет усе ясніше бачить, що all so ch. ru 2001 2005 люди, яким він раніше довіряв і яких любив, не знімають масок лицемірства. Мати, що колись нескінченно любила старого короля - свого першого чоловіка, тепер розділяє подружнє ложе й трон з убивцею й удавальником

Сам Клавдій, убивця, створює видимість доброчесного й чималого вітчима й короля. Друзі Розенкранц і Гильденстерн - зрадники й шпигуни. Кохана дівчина стає слухняним знаряддям у руках ворогів. Ще більше хвилює Гамлета виконання даної примарі клятви помститися

Він не хоче вподібнюватися Клавдію й залишає йому життя, заставши одного в молитовні. Його ціль - викрити зло й обман, але усе важче для нього тягар клятви: Я син убитого. Мені небо Сказало: устань і помстися. А я, Я витончую в жалюгідних восклицаньях И сквернословьем душу відвожу

Вичікуючи, Гамлет відчуває протиріччя у своїй душі: з одного боку, він не бажає збільшувати кількість зла у світі, з іншого боку - поводиться як “вялодушный дурень”, “мимрить і нічого не робить”. Віру в себе, рішучість і впевненість у своїх діях Гамлет знаходить, придя до висновку, що людина повинен активно й непримиренно протистояти злу, але як це застосувати до себе - не знає. Лихо не ходить одна. Трагедія збільшується тим, що Гамлет ненавмисно вбиває Полонію, батька Офелии, а сама Офелия по його провині божеволіє й незабаром гине

Лаэрт, бажаючи помститися за загибель батька й сестри, вступає в змову з королем, і вони вирішують улаштувати між Лаэртом і Гамлетом “дружній” двобій, при цьому рапіра Лаэрта буде отруєна. Але й під час двобою Гамлет виявляється на голову вище, чистіше й честнее своїх ворогів, оскільки визнає свою провину за мимовільне вбивство Полонію, просячи в його сина прощення. Кінцівка цього великого добутку нескінченно тра-I гична. Королева отруєна, король заколотий, Лаэрт і Гамір-| років гинуть від ран, отриманих отруєною рапірою

И хоча перемога залишається на стороні Гамлета, що все-таки I устигає викрити зло й відновити справедливість, нам жаль шляхетного принца, оскільки він не зумів вижити й зайняти трон, якого він гідний, не зможе він тепер і простежити: до чи кінця винищено зло в Датському королівстві. Шекспір не давав відповідей на питання, які ставив у своїй трагедії. Він надав право вибору й рішення читачеві, і кожне покоління буде відповідати на них по-своєму.