Для вивчення тривоги викликається набиралася група випробуваних-добровольців, у яких викликали стрес експериментально, ґрунтуючись на ефекті плацебо. Тривожна реакція мала місце в переважної більшості використовуваних, що наочно демонструє ефективність психічної адаптації у випробуваних при низькому ( I ) і високому ( II ) рівні тривоги в зрілому (а) і юнацькому (б) віці

Таким чином, ми бачимо, що молодь більше адаптивна й менш піддана впливу зовнішньої тривоги, чим люди старшого покоління. Із цього варто зробити висновок про те, що чим гнучкіше вибудувана нервово-психічна система людини, чим він моложе й має свідомість, вільне від забобонів, тим легше відбувається процес адаптації й менш болісно переносяться стресові ситуації

До речі, уже згадуваний Селье висунув досить цікаву гіпотезу про те, що старіння - підсумок всіх стресів, яким піддавався організм у плині свого життя. Воно відповідає “фазі виснаження” загального адаптаційного синдрому, що у деякому змісті являє собою прискорену версію нормального старіння. Будь-який стрес, особливо викликаний марними зусиллями, залишає після себе необоротні хімічні зміни; їхнє нагромадження спричиняється ознаки старіння в тканинах. Особливо важкі наслідки викликає поразка мозкових і нервових кліток. Але успішна діяльність, який би вона не була, залишає менше наслідків старіння, отже, говорить Селье, ви можете довго й щасливо жити, якщо виберете підходящу для себе роботу й вдало справляєтеся сней.

Тривога, незважаючи на достаток різних значеннєвих формулювань, являє собою єдине явище й служить облигаторним механізмом емоційного стресу. Виникаючи при будь-якому порушенні збалансованості в системі “ людин-середовище”, воно активізує адаптаційні механізми, і разом з тим при значній інтенсивності лежить в основі розвитку адаптаційних порушень. Підвищення рівня тривоги спричиняється включення або посилення дії механізмів интрапсихической адаптації. Ці механізми можуть сприяти ефективній психічній адаптації, забезпечуючи редукцію тривоги, а у випадку їхньої неадекватності знаходять своє відбиття в типі адаптаційних порушень, яким відповідає характер формирующихся при цьому прикордонних психопатологічних явищ

Ефективність психічної адаптації впрямую залежить від організації мікросоціальної взаємодії. При конфліктних ситуаціях у сімейній або виробничій сфері, утрудненнях у побудові неформального спілкування порушення механічної адаптації відзначалися значно частіше, ніж при ефективній соціальній взаємодії. Також з адаптацією прямо зв’язаний аналіз факторів певного середовища або оточення, Оцінка особистісних якостей навколишніх як фактора приваблюючого в переважній більшості випадків сполучалася з ефективною психічною адаптацією, а оцінка таких же якостей як фактора відразливого - з її порушеннями

Але не тільки аналіз факторів навколишнього середовища визначає рівень адаптації й емоційної напруженості. Необхідно також брати до уваги індивідуальні якості, стан безпосереднього оточення й особливості групи, у якому здійснюється мікросоціальна взаємодія

Pages: 1 2