Я к вам пишу - чого ж боле, Що я можу ще сказати?.. А. С. Пушкін Лементом душі починається лист Тетяни. Дівчини - провінційної дворянки, вихованої в строгості й имеющей тверді моральні підвалини. З дитинства їй вселили, що повинне мати чоловіка й сім’ю, бути вірною дружиною й гарною матір’ю. Але душу, її дівоча душу! Вона мріє! Вона рветься до казкового принца!
И от - він! Онєгін! Той, кому “праця завзятий тошен”. Ловелас і Дон-Жуан, типовий представник дворянського стану того років, життя проводивший у ресторанах, театрах і на балах, у залицянні за жінками. І от порок і безтурботність зустрілися із чистотою й відданістю. Онєгін зустрівся Статьяной.
Дівоча душа сколихнулася й воспылала пристрастю. Вона любить і боїться сили своєї любові. А ще боїться бути знедоленої. “Тепер я знаю, від вас залежить мене презреньем покарати”.
Томимая любовним борошном, воно “спочатку… мовчати хотіла”. Мріяла жити очікуванням наступної зустрічі: Коли б надію я мала Хоч рідко, хоч у тиждень раз, У селі нашої бачити вас… Вона готова була ловити кожне його слово, радуватися навіть скороминущому погляду коханого: Щоб тільки чути ваші мовлення, Вам слово мовити й потім Усе думати, думати про одному И день і ніч до нової зустрічі. Тільки любив сам зрозуміє неї почуття
Щастя й біль, радість і борошно… Вони йдуть рядком. Він - презирливо нудьгуючий у цій глухомані світський лев. І вона: А ми… нічим ми не блищимо, Хоч вам і раді простодушно. Ця розумна дівчина цілком усвідомлює всю прірву між ними, і знання це лише збільшує її “гірке мученье”. Природно, вона розуміє, що все могло б бути в її житті інакше: Душі недосвідченої волненья Упокоривши із часів (як знати?), По серцю я знайшла б друга, Була б вірна дружина И доброчесна мати. И, напевно, Тетяна була б по-своєму щаслива й задоволена життям
Але “воля неба” - зустріч відбулася. Все життя моя була copyright
Збережи - » Про що я думаю й що почуваю, читаючи лист Тетяни. (4) . З'явився готовий твір.