Про що я думаю й що почуваю, читаючи лист Тетяни (3) – Твір по добутку А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”

Цей добуток відрізняється від тих, з якими знайомилися раніше, по композиції. У романі багато ліричних відступів і міркувань автора. Головними героями добутку є Євгеній Онєгін і Тетяна Ларіна. Євгеній – молодий дворянин, досить утворений, не обділений красою парубок. У свої вісімнадцять років він уже встиг втратити інтерес до життя. Йому вже все знакомо й все викликає “російську нудьгу”. Тетяна ж – спокійна скромна дівчина. Вона живе у своєму світі, у якому багато різних образів із французьких романів. Дівчина не любила грати в шумні ігри з іншими дітьми, у неї не було подруг. Тетяна часто зустрічала світанок у вікна. Олександр Сергійович так докладно описує її, тому що вона була його улюбленою героїнею, у ній Пушкін втілив ідеал жінки.

В основному сюжет розвивається навколо відносин Євгенія й Тетяни. Автор говорить про те, що Онєгін, будучи досвідченим у любовних справах, ставиться з повагою до почуттів дівчини. А також докладно описує Тетяну після знайомства з Онєгіним. Показує її хвилювання побачивши улюбленого. Коли дівчина була не в змозі більше приховувати свої почуття, вона написала лист, у якому відкрила Євгенію свою душу. Тетяна ніколи б не розповіла про свої почуття, якби, як вона говорить, мала надію:

Хоч рідко, хоч у тиждень раз,

У селі нашої бачити вас.

Героїня пише, що готово вручити свою долю улюбленому й просить відповісти на лист. Автор дивується:

Хто їй вселяв і цю ніжність,

И слів люб’язну недбалість?

Хто їй вселяв зворушливу дурницю.

Божевільний серця розмова…

Тетяна ще ніколи нікого не любила. Це почуття було ново для неї, і вуж, звичайно, писати такі листи ніхто не вчив. Але почуття любові немов керує рукою дівчини. Лист повно ніжності. Таке послання, безумовно, торкнуло Онєгіна.

Мені ваша щирість мила;

Вона у волненье привела

Давно, що умолкнули почуття.

Але не настільки, щоб відповісти взаємністю. Євгеній не став обнадіювати Тетяну, сказав, що недостоин її любові, що любов згасла в його серце давно:

Мріям і рокам немає повернення;

Не обновлю душі моєї…

Відповівши таким чином, Євгеній надійшов шляхетно, але в той же час він був самовпевнений. Пушкіна дає нам зрозуміти, що Онєгін зробився жахливим егоїстом, він нікого не любив, крім себе. Автор ставить запитання, яким хоче більш яскраво показати охололе серце Онєгіна:

Кого ж любити? Кому ж вірити?

Якщо навіть така дівчина, як Тетяна, не розбудила ніяких почуттів у Євгенія Онєгіна, те що тоді говорити про інших “красунях записних”.

Із усього цього можна зробити висновок: не потрібно бути черств і холодним, не потрібно соромитися своїх почуттів, а треба слухати своє серце й голос розуму, тоді в житті все зложиться так, як хотілося б, а не так, як вийшло в героїв Олександра Сергійовича Пушкіна.

Збережи - » Про що я думаю й що почуваю, читаючи лист Тетяни (3) – Твір по добутку А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” . З'явився готовий твір.

Про що я думаю й що почуваю, читаючи лист Тетяни (3) – Твір по добутку А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.