Про Апокаліпсис

Дивно, але в російських людей усе ще зберігається противоядное відторгнення фашизму . І якщо я привів тут в епіграф цитату з вищезазначеного маревного опусу, те, вірно, мова йтиме проти фашизму , а зовсім не “за”. У якімсь іншому національному середовищі це могло б звучати зовсім інакше. Адже звичайно цитата, що узята в епіграф, лише випереджає думку автора. І, скажемо, марксист цитує Маркса, і далі вже розвиває свою власну марксистську думку. Християнин же приводить Христа, і далі продовжує вже в цьому ж дусі… …Але от, неможливо, у російському контексті, процитувати Гітлера, і далі вже розвивати свою думку в “дусі гітлеризму”… Цитата ця, для будь-якої нормальної людини, поймется саме за принципом відштовхування , а не “принципу притягання”. І навіть … російські фашисти навряд чи починають трактати свої із цитати “основоположників”… У цьому є щось ганебне… У цьому є те, що треба приховувати, і приховувати, і приховувати… Навіть ім. И цитувати Гітлера зовсім не в ” епіграфі-шапці”, а де-небудь в “потаєних місцях”, “на задворках”… У цьому є навіть щось … порнографічне . Може бути, неприємне, але зате дуже вірне, у відношенні Гітлера, слово. Іншим словом його не замінити. І тому що “сл Про ва з пісні не викинеш”, те ми тут будемо змушені його застосовувати. І в наведеній в епіграф цитаті, Гітлер лише порнографічно виразив те, що …

- от, про це-те й все мовлення надалі

“Сьогодні в Росії у відкриту призивають до війни” – хотів було я написати. А після подумав і зрозумів, що всі відносно. І так, як це робив Гітлер, сьогодні в Росії поки ще робити не можна. “Ще рано”. Позначається загальна православна культура російського народу, загальна його соромливість , – у результаті чого робити це треба не “у відкриту”, а прикрито .

(Хоча і як знати: може бути, нове покоління, виховане на безсоромній західній “поп-культурі”, дуже незабаром переборе й цей “комплекс”…, і виявиться так, що російська земля здатна народжувати не тільки своїх “Платонов і швидких розумом Невтонов”, але й прямолінійних до вираження ідей своїх Гитлеров…) Але якщо порівнювати із часами при соціалізмі, те вже й зараз ступінь цього неприкриття досить велика

Порівняння №2. Із соціалізмом

Тоді, при соціалізмі, у нас був дуже гарний міф, що “передова у світі країна” оточена з усіх боків державами, так скажемо, “менш передовими”. У результаті чого, вона себе змушена від деяких з них захищати. …Деякі ж з них перебувають і зовсім у тім ступені “капіталістичного озлоблення”, що по-людськи з ними говорити дуже важко. Доводиться застосовувати в якості “аргументу” військову міць. Але ОБРАЗ-ТЕ БУВ – ЛЮДСЬКИЙ . Це В НИХ був “Образ Звіра”, а не в нас . У всякому разі, цей образ звіра в нас тоді у відкриту не сповідали .

А що ж зараз?

Про тім “фіговому аркуші”, яким прикритий сьогодні в нас Образ Звіра

“Аркуш” цей знімається дуже легко. Досить лише уявити себе якимось … “рекламним агентом”, щоб – той “товар”, що виробляють сьогодні в нас політики, академіки й учені “представити особою” у вигляді якого-небудь “кричущого гасла”…, – щоб одержати всі ті ж сентенції фюрера.

От тільки “гаслами” такими в нас “кидатися” поки не при/ви/чи/чно. – Не тоталітаризм адже ще, а епоха “буржуазного розкладання”, коли Фигурирует мода . А модно – прикривати це все різними тонкомарлевими фасонами. Те “під православ’я”, те “під сучасність”, те під “слов’янське братерство”… Але от, – скинемо “фасон”. Яка квинтессенция самих модних сьогодні в нас концепцій історичного розвитку? (…Коли різко “не в моді” став Ленін і Маркс…,) Отут називають, як правило, Лева Гумилева. Добре, поцитируем Лева Гумилева: “…Для того, щоб населення відчуло себе етносом, знадобився подвиг. На Куликово поле вийшли жителі різних князівств: суздальци, владимирци, москвичі, ростовци, псковичи, а повернулися звідти: РОСІЯНИ, представники єдиної російської держави”.

“Безневинна” на перший погляд цитата. …Але от, начитавшись такого, далі починають уже міркувати: “Що таке народ? “. Народ – говорять – це така національна спільність, що:

1.) Може себе називати словом “Ми”. Але цього мало; і тому:

2.) Себе протиставити “не?Ми”.

Тобто, потрібний ворог . І справді: зовнішня агресія споює народ зсередини. Народи: не тільки народилися на світло (відділившись від інших народів) у результаті якої-небудь битви, але й змушені надалі “подпитивать” своє буття за допомогою битв

- Ну чим вам не точне відтворення наведеної тут нами в Епіграф цитати з Гітлера?! … (”Mein Kampf” – “Моя битва”) Звідси треба так звана концепція “етногенезу” Лева Гумилева.

Тобто, “народження народів”.

Про концепцію “етногенезу”

Народи – як і людина – народжуються, переживають період розквіту, занепаду, потім навіть старечого старіння (і навіть маразму) , і вмирають. У середньому, на життя народу відпущена 1000 років. …Якщо подивитися на російський народ, то ця 1000 років зараз саме минає . І переживає зараз він не щось інше, як згаданий “період старечого старіння (і навіть маразм) “. Не сумніваємося. Що й видно… Далі – неминуче смерть. Але тому що “умирати” жодне біологічна істота не бажає, то зрозуміло, що треба зробити все для того, щоб вижити. А як? – Зрозуміла справа:

1.) Назвати себе словом “Ми”;

2.) Протиставити “не?Ми”.

Але тому що називати себе словом “ми” далі вже, начебто, нікуди…, те от, простори для протиставлення “не?Ми” завжди безмежні!

Така проста “бінарна схема” є універсальний засіб на всі випадки життя. На жаль, аматори цієї “бинарности” НЕ УТОЧНЮЮТЬ УМОВИ , при яких вона й дійсно застосовна. У той час як (так дозволене мені буде це сказати) застосовна вона ТІЛЬКИ ЛИШЕ ЗА УМОВИ, коли мова йде о с а м о з а м к н у т о і якійсь системі: будь те “мир”, “людин” або “нації”.

Тим часом як серед націй виділяється безсумнівно та група, яку можна назвати т е о к р а т и ч е с к о г о п р о и с х о ж д е н и я .

Тобто, від Бога .

Особливо про нації теократичного походження

Неможливо сказати, наприклад, що єврейський народ жив тільки “1000 років” (коли там, де по вищезазначеній теорії ми повинні бачити “зотлілого старця”, перед нами – історично зовсім дитина , у нечуваному для історії прецеденті відновлення своєї державності й відродження мертвої мови після 2000-го його забуття…) . І всі тому, що в основі його появи на світло стояв Божий акт , про яке читати можна Вбиблии.

…Чи можна сказати, що в основі формування й росіян “не стояв ніякий Божий акт”? … А як же Водохрещення Русі?! … ( 1000-летие якого, от, недавно відзначили…) . – От, виявляється, із чого було б більше при?особисто [у буквальному значенні слова! ] відраховувати історію російського народу, а не з “Куликовской битви”. (Із цим можна, звичайно ж, сперечатися, – як можна сперечатися й з тим, що росіяни – це “прості язичники”…) “Від битви” (”від плоті й крові”, тобто) ведеться походження будь-якого народу (тобто, по-славянски, “мови”, язичника ) . Але … чи можна російський народ розглядати як “простого язичника”? – Якщо навіть і “язичника”, те вже навряд чи “простого”. Тому що на теократичний цей момент <момент безпосередньо Божого призволення й Волі > отут теж, досить безсумнівно, всі дуже сильно “закручено”… Що ж це означає? – Дві речі: як те, що він не може й умерти звичайною “язичеською смертю” ; – але смерть ця буде супроводжуватися АГОНИЯМИ, кошмарами…, ПОДІБНЕ ЩОСЬ ЧОМУ МИ ВЖЕ БАЧИЛИ ПРИ БІЛЬШОВИЗМІ…; як і те, що при іншому повороті речей це може для нього означати ЗОВСІМ ОСОБЛИВЕ, СВІТЛЕ ПРИЗНАЧЕННЯ

У цьому-те й складається вся реальна альтернатива тому Образу Звіра, про яке було вище мовлення. “Альтернатива”, причому, у буквальному значенні слова

Росіянин народ відзначала завжди ця подвійність, називана “двовірство”. Він метався завжди між язичеством і християнством. Що ж у підсумку він вибере?! …

Про єдину й реальну альтернативу

Росія себе усвідомлювала завжди “спадкоємицею Візантії”, а Візантію вважала “спадкоємицею Рима”, куди перемістився “центр миру” з Єрусалима внаслідок відпадання народу ізраїльського від щирої історичної галузі теократичного розвитку (як результат відкидання Христа) .

Саме так вона усвідомлювала себе. Уже вибачите за настільки “великотрудне формулювання”. А у вигляді короткого “гасла” формулював це придворний ідеолог Івана Грозного так: “Два Рим упали, Третій коштує, а четвертому не бувати”.

Мене, втім, отут можуть уже дорікнути за “роздування національної гордині”. Я ж готовий захищатися, що ніякої такої “національної гордині” не роздмухую. Навпроти, я зауважую отут у себе дуже навіть збалансований підхід: адже, я ж сказав не тільки про “ВЕЛИКЕ ПОКЛИКАННЯ” для росіян, але й про ВЕЛИКУ ПОГИБЕЛЬ, що цей народ очікує в тому випадку, якщо він на Покликання це не відгукнеться

Pages: 1 2 3

Збережи - » Про Апокаліпсис . З'явився готовий твір.

Про Апокаліпсис





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.