Природа Узбекистану

Узбекистан займає великі про-странства – від плато Устюрт на заході до периферії Тянь-Шаню й Памиро-Червона на сході. Узбекистан має значитель-ную довжина з півночі на південь і із заходу на схід і перебуває в зонах пустель, причому південна частина республи-ки – у зоні субтропічних (із зимовою вегетацією) ефемерових пустель. Перепад абсолютних висот в Узбеки-Стані становить більше 4400 м: від 4643 м на південно-сході до 47 м нижче рівня моря Сари, що заходить у Каракалпакію,-Камишской улоговини (нині – озера). Гнітюча частина території відносить-ся до Туранської рівнини й не відрізняється більшими контрастами висот

На території Узбекистану зустріч-ются й пустельні рівнини, серед кото-рих виділяється велика пустеля Кизилкум, і гори з висотно-зональним розміщенням ландшафтів, і невисокі останцовие підняття, і внутрішні водо-еми, самий великий з яких – Аральське море. Складність рельєфу, особливості широтного й висотного по-ложения забезпечують значну строкатість ландшафтного вигляду території

У цілому природа республіки випробувала сильний вплив діяльності чоло-століття, і частка культурних і перетворена-них ландшафтів в Узбекистані особливо велика

Територія нинішнього Узбекистану виникла в результаті палеозойського (близько 300 млн. років тому) горообразова-ния. Саме тоді сформувалися Туранська плита й суша, що стала впослед-ствии горами Тянь-Шаню й Памиро-Червона. Плита ця пізніше на довгий час покри-валась морем. Гірські системи оконча-тельно формувалися у фазу альпий-ского горотворення; продукти раз-рушения гір, що здіймають, виносилися на рівнини й нашаровувалися поверх мор-ских відкладень

Ріст гір, що відгородили країну від Ин-дийского океану, сприяв засуш-ливости клімату, і поступово виникли величезні пустелі. Блукаючі ріки й вітри багаторазово перевідкладали від-ложенние пухкі товщі. Так образова-лисій піски Каракумів і Кизилкума. Година-Те мінявся й малюнок річкової мережі. Напри-Мір, Амудар’я спочатку впадала в Каспійське море й лише пізніше – в Аральське, що виникло близько 150 тис. років тому. Мінялися також водность рік і зволоженість території

У підсумку всіх цих подій більша частина території Узбекистану придбала рівнинний рельєф. Лише там, де палі-озойский фундамент виступає над по­здними відкладеннями (наприклад, у Кизилкуме), піднялися острівні гори (Султануиздаг, Тамдитау, Кульджуктау, Букантау й ін.) висотою майже до 900 м . По-справжньому високими виявилися лише складчасті області Тянь-Шаню й Памиро-Червона

Кожний великий природний район республіки відрізняється своїм сполученням форм рельєфу. Плато Устюрт (висота до 300 м) має слабоволнистий рельєф і круті (висота до 150 м) обриви ( чин-ки) до узбережжя Амудар’ї й Аральського моря. Аллювиально-Дельтовій рівнині в низов’ях Амудар’ї свойствен плос-кий рельєф, що різноманітять лише невисокі (від 60 до 80 м) останци. У Киеилкуме поряд зі згадуваними останцовими горами зустрічаються различ-ние форми акумуляції пісків – гряди, бугри, бархани, орієнтовані відповідно до напрямку пануванню-ющих вітрів. На сході ж преоблада-ют среднегорние й високогірні форми рельєфу: у межі республіки входять схили або закінчення хребтів Западно-го Тянь-Шаню (хребти Угамский, Пскемский, Чаткальский, Кураминский) і Памиро-Червона (хребти Зеравшанский, Гиссарский, Кугитанг, Байсунтау). Не-Скільки відособлений среднегорний (до 2169 м) хребет Нуратинский. Для гір характерні більші контрасти висот і смуга горбкуватих передгір’їв – ади-рів, крутосклонние хребти з вузькими, мальовничими ущелинами й часто гострі вододіли. Але є й невисокі гори (Актау, Каракчитау, Гобдунтау, за-падная край Зеравшанского хреб-та) із плавними обрисами гребенів

З геологічною будовою й рельєфом зв’язані корисні копалини. На равни-нах з їхніми осадовими породами є родовища нафти, газу (Газлинское, Шахпахтинское й ін.), самосадової солі (Барсакельмес), будівельних материа-лов. З більше древніми породами гір свя-зани родовища кам’яного вугілля ( Ан-Гренское, Шаргуньское, Байсунское й ін.), шляхетних, кольорових і рідких ме-таллов, флюориту, будівельних маті-ріалів

Територія Узбекистану дуже сейсмична. Тільки в XX в. тут відбулося трохи руйнівних землетрясе-ний силою 8—10 балів, у тому числі Андижанское (1902), Каратагское (1907), Чаткальское (1949), Ташкентське (1966), Газлийское (1976 і 1984). У горах сей­смическая активність звичайно вище, ніж на рівнинах. Розроблена науково обґрунтована система сейсмостійкого будівництва промислових і граж-данских споруджень у сейсмічно ак­тивной зоні

Узбекистан відрізняється печенею, кін-тинентальним, посушливим кліматом. Середня річна температура повітря з-міняється від 9° на півночі до 16° на півдні. З півночі на південь змінюються й зимові тим-ператури: середні для січня — від —10 до +2—3°, абсолютний мінімум — від -25 до —38°. Зате влітку на всієї терри-тории рівнин Узбекистану середня темпі-ратура зберігається на рівні 30° при аб-солютних максимумах вище 42°. У го-рах же (вище 3000 м) середні температу-ри влітку знижуються до 22—20°.

Улітку на поверхні ґрунту темпера-тура досягає 60°, а в піщаній порожні-не 80°. Відповідно відносна вологість повітря влітку виявляється в пустелях дуже низкою: у липні в середньому 20—30%. Навіть у передгірній частині влаж-ность лише до 30%.

Опади на території Узбекистану розподіляються нерівномірно. На пус-тинних рівнинах у рік випадає іноді менше 100 мм (Кизилкум, Приаралье), звичайно ж – від 100 до 200 мм опадів, а в окремих районах і менше. У перед-горьях і горах річна сума опадів до-стигает 900 мм . Літо пекуче, без дож-дей. Більша частина річних опадів ви-падає навесні (30-50%) і взимку (25- 40%), на літо доводиться всього лише 1-6%, на осінь 10-20% річної суми опадів. Оскільки на більшій частині рівнин Південного Узбекистану взимку на-блюдаются позитивні температури, то виявляється можливої зимова вегета-ция рослин (ефемери, ефемероиди). А влітку жара й суша гнітять рослини, і виживають лише найбільше приспосо-бленние до пустельних умов види (еремофити).

Нещільний, розріджений раститель-ний покрив і посушливий клімат на рав-нинах сприяють утворенню пил-них бур, що виникають навіть при несиль-них вітрах (5-7 м/с). Звичайно ці бури трапляються влітку й восени. При звичайній середній курній бурі в повітря поднима-ются мільйони тонн часток і переале-сятся на величезні відстані

Кліматичні умови дозволяють раз-вивать в Узбекистані субтропічне зе-мледелие (бавовництво, виноградар-ство й др.), але винятково поливне. Богарне (неполивне) землеробство огра-ничено среднегорьями східних рай-онов республіки

Територія Узбекистану цілком рас-покладена в басейні Аральського моря. Загальні водні ресурси – 50-60 куб. км у рік. З них тільки 12,2 куб. км форми-руются на території республіки, а ос-тальной обсяг води надходить ззовні – з гір Тянь-Шаню й Памиро-Червона, від та-ющих улітку снігів і льодовиків. Тому максимум витрати води в ріках прихо-дится на саму печеню час

Самі великі ріки республіки (і всієї Середньої Азії) – Амудар’я й Сирдарья. Вони, як і їхні припливи, беруть початок поза межами Узбекистану. Амуда-Рья в межах Узбекистану виявляється середньою й нижньою частиною свого плину. Довжина її (разом з Пянджем) – 2540 км , площа водозбору в границях СРСР – 309 тис. кв. км. Із припливів Амудар’ї по території Узбекистану проте-кают Сурхандарья, Шерабад, Кашкадар’я й Зеравшан (останній не доходить до Амудар’ї: його води цілком разбира-ются на зрошення).

Сирдарья – друга по водоносності ріка в Середній Азії. На територію рес-публіки доводиться її середнє тече-ние. Довжина ріки (з Нарином) – 3019 км , площа басейну – 462 тис. кв. км. Самий великий приплив Сирдарьи в пре-справах Узбекистану – р. Чирчик.

Ріки Узбекистану, крім Амудар’ї й Сирдарьи, не дуже мутні. Тільки в Сурхандарьи й Шерабада при виході з гір води несуть 3 кг суспензій на 1 куб. м. Середньорічна мутність більшості постійних водотоків становить 200- 500 г/м 3 .

Pages: 1 2 3

Збережи - » Природа Узбекистану . З'явився готовий твір.

Природа Узбекистану





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.