Природа конфлікту

Протягом свого життя кожна людина неодноразово зіштовхується з конфліктами різного роду. От типова ситуація. Ви й ваш колега претендуєте на певне благо, але це благо може належати лише одній людині. Така ситуація називається ситуацією конкуренції, змагання, суперництва. На основі її складаються досить природно й просто конфліктні відносини. Хто буде у виграші? Чи буде компенсація тому, хто виявиться в програші? Як будуть розвиватися відносини між людьми в момент змагання або конкурсу, і який буде характер цих відносин згодом?

На ці питання можна відповісти лише тоді, коли знаєш дещо про конфлікти, про те, що таке конфлікт

От ще приклад. Відкрито велике родовище газу. Освоєння його дасть істотний економічний виграш і разом з тим завдасть величезної шкоди навколишньої місцевості, екологічній рівновазі, приведе до руйнування традиційного способу життя місцевого населення. Як правило, у такого роду ситуаціях думки людей розділяються. Одні коштують за перший варіант і апелюють до прогресу й економічних інтересів, інші – до екологічної рівноваги й до необхідності захищати звичаї й культуру нечисленних народів. Розбіжність у думках легко перетворюється в груповий і особистісний конфлікт, що, зрештою, одержує якийсь дозвіл

Для того, щоб знайти оптимальне рішення, потрібно володіти не тільки знанням економічних розрахунків, але й знанням того, як розвиваються такого роду конфлікти. Адже такого роду ситуації виникають повсюдно. Зіткнення точок зору, думок, позицій – дуже часте явище виробничого й громадського життя. Можна сказати, що такого роду конфлікти існують усюди – у сім’ї, на роботі, у школі. Щоб виробити вірну лінію поводження в різних конфліктних ситуаціях, дуже корисно знати, що таке конфлікти і як люди приходять до згоди. Знання конфліктів підвищує культуру спілкування й робить життя людини не тільки більше спокійної, але й більше стійкої в психологічному відношенні

Вивчення конфліктів необхідно ще й для того, щоб навчитися розуміти політичне життя суспільства, щоб не виявитися пішаком у політичних іграх, щоб розбиратися в хаосі політичних дій і напрямків і брати участь у політичному житті, навіть якщо ця участь обмежується виборами в Державну думу – цілком свідомо, усвідомлюючи тім, що ідеальних правителів бути не може, що всі що обираються або призначувані на державні пости люди – звичайні смертні. Їхньої якості й політичні, і людські багато в чому визначаються тим, як вони поводяться в політичних конфліктах, які сторони їхньої особистості розкриваються в конфліктні ситуаціях

Кожний витягає з вивчення конфліктів користь для себе. Підприємець одержує відомості про те, як розвивається конкуренція в умовах ринку, профспілковий діяч довідається про методи захисту інтересів своєї професійної групи. Політичний діяч і юрист одержують відомості про прецеденти, що мають для представників цих пологів діяльності особливе значення. Вони одержують тут і теоретичні знання, оскільки конфлікти в суспільстві розвиваються не тільки на побутовому рівні, вони пронизують відносини як усередині держави, так і між державами

Звичайній людині вивчення конфліктів потрібно для того, щоб позбутися від своєї «простоти» і одержати ті відомості, без яких неможливо бути громадянином своєї країни, своєї батьківщини й діяти згідно принципам гражданственности в різних, часом досить складних суспільно-політичних ситуаціях

1. Природа конфлікту

По своїй природі конфлікт – це найважливіша сторона взаємодії людей у суспільстві, свого роду клітинка соціального буття. Це форма відносин між потенційними або актуальними суб’єктами соціальної дії, мотивація яких обумовлена конфронтуючими цінностями й нормами, інтересами й потребами. Істотна сторона соціального конфлікту полягає в тому, що ці суб’єкти діють у рамках якоїсь більше широкої системи зв’язків, що модифікується (зміцнює або руйнується) під впливом конфлікту

Кожна сторона сприймає конфліктну ситуацію у вигляді деякої проблеми, у дозволі якої переважне значення мають три головних моменти:

1) ступінь значимості більше широкої системи зв’язків, переваги й втрати, що випливають із попереднього стану і його дестабілізації – все це може бути позначене як оцінка доконфликтной ситуації;

2) ступінь усвідомлення власних інтересів і готовність піти на ризик заради їхнього здійснення;

3) сприйняття конфронтуючими сторонами один одного, здатність ураховувати інтереси опонента

Таким чином, основні етапи або фази конфлікту можуть бути позначені в такий спосіб:

1. Вихідне положення справ; інтереси сторін, що беруть участь у конфлікті; ступінь їх взаєморозуміння

2. Ініціююча сторона – причини й характер її дій

3. Відповідні міри; ступінь готовності до переговірного процесу; можливість нормального розвитку й дозволу конфлікту – зміни вихідного положення справ

4. Відсутність взаєморозуміння, тобто розуміння інтересів протилежної сторони

5. Мобілізація ресурсів у відстоюванні своїх інтересів

6. Використання сили або погрози силою (демонстрація сили) у ході відстоювання своїх інтересів; жертви насильства

7. Мобілізація контрресурсов; идеологизация конфлікту за допомогою ідей справедливості й створення образа ворога; проникнення конфлікту в усі структури й відносини; домінування конфлікту у свідомості сторін над всіма іншими відносинами

8. Тупикова ситуація, її саморуйнуючий вплив

9. Усвідомлення тупикової ситуації; пошук нових підходів; зміна лідерів конфліктуючих сторін;

10. Переосмислення, переформулювання власних інтересів з урахуванням досвіду тупикової ситуації й розуміння інтересів конфронтуючої сторони

11. Новий етап соціальної взаємодії

2. Походження конфліктів

Джерелом загострення конфліктів між більшими групами є нагромадження незадоволеності існуючим положенням справ, зростанням домагань, радикальна зміна самосвідомості й соціального самопочуття. Як правило спочатку процес нагромадження незадоволеності йде повільно й підспудно, поки не відбувається деяка подія, що відіграє роль свого роду спускового механізму вивідного назовні це почуття незадоволеності. Незадоволеність, що здобуває відкриту форму, стимулює виникнення соціального руху, у ході якого висуваються лідери, спрацьовуються програми й гасла, формується ідеологія захисту інтересів. На цьому етапі конфлікт стає відкритим і необоротним. Він або перетворюється в самостійний і постійний компонент громадського життя, або завершується перемогою ініціюючої сторони, або зважується на основі взаємних поступок сторін

Адекватний аналіз конфліктної ситуації припускає ретельне виділення обставин дозрівання конфлікту. Тут можуть діяти історичні, соціально-економічні й культурні фактори, що завершуються в діях політичних структур і інститутів

3. Соціальний конфлікт

Питання про те, яка природа конфлікту, здається на перший погляд дуже ясним і простим. Але, як це часто трапляється, він містить у собі кілька інших питань. Це, по-перше, питання про причини конфліктів, по-друге, про їхню роль у житті суспільства й у житті окремої людини й, по-третє, про можливості регулювання конфліктів

Багато в чому відповіді на ці питання залежать від більше загальних світоглядних установок, які приймаються як вихідна база в рамках відповідних соціологічних теорій. Насамперед, розуміння конфлікту пов’язане з розумінням природи самої людини. Людина? Що це таке? І в чому складається його власна природа?

Із древніх часів до наших днів зіштовхуються між собою, щонайменше, дві точки зору при відповіді на це питання

Перша точка зору сходить до Аристотеля ( 384-322 до н.е.), до його знаменитого трактату «Політика», у якому цей основоположник європейської науки систематизував сформовані до його часу погляди на суспільний устрій і дав свою відповідь на питання про кращі й гірші види організації спільного життя людей

Pages: 1 2

Збережи - » Природа конфлікту . З'явився готовий твір.

Природа конфлікту





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.