Великий німецький романтик Е. Гофман розкриває у своїх творах ілюзорність і примарність світу, в якому можна знайти порятунок від бездуховності, сірості та порожнечі лише за допомогою сили мистецтва, романтичних уявлень і створення великих і світлих ілюзій. У казці-новелі «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер» зображена брехлива велич правлячої верхівки. Це лялькова держава, де все схоже на безглуздий маскарад і де успіх часто приходить не до того, хто на нього заслуговує, а зовсім навпаки. Так, народившись жалюгідним і нещасним, завдяки чарівним чарам феї Розабельверде, Цахес отримує три чарівні волосинки - вміння не бути, а здаватися - що робить його в очах оточуючих мудрим і прекрасним. Привласнивши собі чужі перемоги, славу, любов, він стає першою людиною в механічній державі.

Цьому бездуховному і механічному світу протистоїть романтичний мрійник Бальтазар, який шукає порятунку від порожнечі і недосконалості світу в поезії та природі - ідеальному світі, де існує гармонія і свобода.

Бальтазар - творець, а не споживач, тому саме йому і відкриває велику таємницю маг Проспер Альпанус. Тільки Бальтазар може звільнити світ від духовної порожнечі, оскільки він наділений внутрішньою гармонією. Саме він розповідає світові про любов солов’я і троянди, бо здатен бачити красу. А порятунок саме в ній.

Крихітка Цахес гине, опинившись у срібному горщику, адже зовнішній блиск і благополуччя не врятує, якщо немає внутрішньої наповненості. І лише творчий дух здатний боротися з недосконалістю примарного світу. Саме ця думка і є дороговказною ниткою людства в його духовних шуканнях.