ПРИКЛАД СПРАВЖНЬОЇ ЛЮДИНИ ( відгук про книгу П. Ф.Нилина “Жорстокість” ) И фантастичну чесність Із собою носили, як квиток… Павло Коган. Колись Максим Горький висловив цікаву думку: “Любите книгу… Вона навчить вас поважати людини й самих себе”. Книги мої кращі друзі. Про що тільки не довідаєшся з них! Але в останні роки мене усе більше цікавить тема справжньої людини, що не хоче пристосовуватися до того в житті, що він не приймає, що у будь-яких умовах залишається людиною

Подобаються нам чи ні ідеї Ґедзя або Павки Корчагіна, ми в кожному разі не можемо не захоплюватися силою духу цих людей, їхньою залізною волею, як не можемо не дивуватися стійкості й мужності молодогвардійців, або дивній завзятості Дмитра Лопаткина, винахідника з роману В. Дудинцева “Не хлібом єдиним”, або твердості у виконанні наміченої мети Сани Григор’єва з “Двох капітанів” В. Каверіна. Але сьогодні мені хочеться поговорити про героя, що не зумів упоратися із брудом життя й зволів піти з її зовсім, щоб не забруднитися, не поступитися совістю. Він з тих людей, на смерть яких поет сказав: Нещадна вульгарність ні тіні Покласти не встигла на ньому. Ставай перед ним на коліна, Прикрашай його кучері вінком! Це Венька Малишев з повісті П. Нилина “Жорстокість”. Так, це той герой, про вчинок якого можна сперечатися, можна обвинувачувати його в малодушності, невмінні перебороти складності

Але його чесністю не можна не захоплюватися. Веньку відокремлюють від нас багато років, але він зрозумілий і дорогий мені. Він належить до тих людям, які подобаються якось відразу й змушують вірити в себе. Напевно, тому, що вони гранично чесні

Його молода енергія, бездоганна щиросердечна чистота, суворість, вимогливість до себе дають подання про героя революційного часу. Але хіба ці якості не потрібні нам? Хіба не прикрашають вони моїх сучасників, яких ми вважаємо героями? Малишев працював у карному розшуку

Ця професія завжди небезпечна, а на початку 20-х років тим більше. Венька дуже любить свою роботу, віддає їй всі сили. “Венька був рішучим, хитрим і навіть грубим…

коли вимагали обставини”. Таким його знали багато хто. Але мало хто знав, що він буває й соромливим, нерішучим, що їм керує чисте, високе подання про моральність у відносинах з людьми, будь те навіть пійманий бандит

Він хотів, “щоб життя наша була чистої, як джерело”. Головне завдання працівника карного розшуку він розумів інакше, чим начальник і ті співробітники, які не бачать у злочинці людини, уважають, що їхня справа лише построже покарати його, що мораль у відносинах зі злочинцями не потрібна. Малишев вірить, що багатьох можна виправити, хоче довіряти людям

Один раз на комсомольських зборах він захистив гарного хлопця Сашка Егорова, і того залишили в комсомолі. Дуже цікаво, що згодом Сашко теж прийшов у карний розшук і став героєм іншої повісті Нилина “Випробний термін”. Але важко жити Веньке з такими поглядами на життя серед людей, які не розуміють щиросердечної шляхетності

Кілька місяців він розмовляв, сперечався, спілкувався з бандитом Лазарем Баукиным, що ненавидів нову владу. Нарешті той повірив йому, початків допомагати в пошуках банди, відчув потребу стати людиною, готовність зазнати кари за минуле. Але коли невловиму банду за допомогою Лазаря піймали, самого Баукина ведуть у в’язницю під конвоєм. Виходить, що Венька його тільки обманював, щоб довідатися, де банда, а так “комісари” його за людину не вважають. Венька не може перенести такої ганьби, такої безчесності

Він говорить: “…ви краще видайте мені інші очі, щоб я зміг дивитися на вас і на всі й не соромитися”. І із цим відразу збігся інший удар. Як ставився Венька до коханої дівчини!

Його жагуча, безкорислива любов до Юлі Мальцевой змушує нас страждати й переживати разом з ним. Але виходить так, що випадково його лист до неї попадає в руки безсовісної людини Якова Узелкова, що запевняє, що Юля сама віддала йому книгу з листом. Так бездушшя й наклеп зламали Веньку. Він загинув, як гинули до нього інші “невільники честі”. Рік назад я прочитав цю повість, взявши книгу в бібліотеці. Не дуже давно, коли я був у дідуся, я випадково знайшов у його шафі книгу з автографом Павла Нилина.

У ній поміщені дві повісті. Я знову запечемо перечитав “Жорстокість”, щоб назавжди залишити в душі образ Веньки, і був страшно радий продовжити знайомство із Сашком Егоровым, героєм повести “Випробний термін”, таким же чесним і совісним юнаком, як і Венька Малишев