Літо пішло непомітно, не попередивши нікого. За ним потягнулися вдалину птахи, а дні, розгубившись від раптових змін, злякано скулилися, поступившись місцем владним чорнобривим ночам. Сонце утомилося. Воно ще робило мир яскрав і святковим, але зігрівати землю, як раніше, уже не могло

Людям довелося діставати із шаф светра, плащі, теплі, черевики. Небу без птахів було холодно й самотньо. Воно частенько плакало, поки не прилітав різкий рвучкий вітер, возмущенно разгонявший важкі вологі хмари й вырывавший різнобарвні парасолі з рук коміри, що підняла людей

Жалісливі дерева дуже хотіли зігріти зябнущую по ранках землю. Вони красили свої крони яскравими веселими фарбами й засипали землю легкими висохлими листами. Листи кружлялися жовтими, зеленими, багряно-червоними твір з оллсоч © 2005 метеликами, приставали до перехожих, заглядали у вікна, присівши на підвіконня

Парки й ліси поспішно переодягалися в золото, немов боячись, що зненацька, що повернулося з далеких країн літо, не знайде їх. Один раз уночі вдалечині почулися кроки. Легкий стукіт каблучков по бруківці. Шелест плаща

Прекрасна незнайомка з темними пронизливими очами, гнучка й елегантна, сильна й самовпевнена. По-хазяйськи оглянулася. Усі зрозуміли - прийшла Осінь