Причини створення ордена Ісуса

У першій половині XVI століття католицизму в ряді західноєвропейських держав був нанесений важкий удар. Централізованому й підпорядкована римському татові католицька церква, що притязали на верховну владу над усім миром, виявилася неспроможної перед процесами, які в історії одержали назву “реформаційні” . Ніякі спроби внутріцерковних перетворень не могли запобігти вибуху реформаційного руху, – не могли тому, що в ньому відбивалася криза основ феодалізму

Заплутаність і напруженість класових відносин у феодальному суспільстві тої епохи виражалися в тім, що в рядах супротивників католицької церкви перебували багато світських феодалів – великі й дрібні князі; вони були “добрими католиками” – і це не дивно, тому що католицька релігія освячувала їхнє класове панування; але з розвитком національних держав вони переставали бачити в одному тільки папстві верховну гарантію свого положення – і тим легше давалася взнаки їх давня обозленность: адже папська церква володіла величезними багатствами, землями, пасовищами, лісами. Звідси – прагнення князів обмежити світську владу тат і відняти в церкви хоч частина її багатств. До чого об’єктивно вела ця політика, ясно показали події, пов’язані з реформацією в Німеччині. Тоді багато князів, налякані рухом мас, поспішили повернутися в число відданих слуг римського тата; все-таки своїми колишніми далеко що не заходили конфліктами із церквою князі встигли сильно підірвати її авторитет, економічне могутність і значення духовного жандарма феодального мира

Однак найстрашнішими – і для церкви, і для всіх світських володарів феодального миру – була народна реформація: рух низів – частини міського плебейства й селян. Ці маси, виступаючи проти духовних і світських гнобителів, стирали з особи землі оплоти кріпосництва – монастирі й замки світських феодалів

Події, що розігралися в Західній Європі в першій чверті XVI століття, ясно показали, наскільки встигла ослабшати на той час католицька церква. Її позиції були підірвані або зовсім знищені не тільки в Німеччині, але й в Англії, Швейцарії, Шотландії. Реформація мала своїх прихильників у Скандинавії, Польщі, Угорщині, Франції, Італії

И все-таки феодальний мир зберігав ще досить сил, щоб перейти в контрнаступ. Антифеодальні еретически-сектанские руху народних мас були зупинені. Завдяки цьому католицька церква в середині XVI століття зуміло повернути собі втрачені позиції в деяких районах Західної Європи. Починався той період історії, що одержав назву контрреформації

У центрі феодальної реакції перебували тати. Головною умовою їхньої перемоги вони вважали всіляке зміцнення своєї влади. Однак церква понесла занадто більші економічні й політичні втрати. Католицизму так і не вдалося відновити свої впливи в більшості тих країн Європи, де в роки підйому реформації пануюче положення придбали нові, протестантські церкви. Антикатолицькі й антифеодальні масові рухи усе ще спалахували. Поширення протестантських і єретичних навчань залишило незгладимий слід у свідомості народних мас

Епоха реформації показала масам віруючих не тільки те, що феодальна власність без усякої божої кари може бути віднята в церкви, але що й “священне писання” не бездоганно – про викладені там правилах життя, виявилося, можна й треба сперечатися. Це був тяжкий удар по авторитеті Біблії й католицької церкви, що виключає саму думку про вільне тлумачення “писання” . Звідси – характерні риси контрреформації. У політику вона означала феодально-католицьку контрреформацію, в області ідеологічної – спробу придушення й винищування передової науки й вільної думки, спробу відновлення “святості” Біблії в її католицькому тлумаченні, а разом з тим, спробу повної реабілітації феодалізму й папской церкви

Щоб вирішити такі великі політичні й ідеологічні завдання, були потрібні нові сили, спеціально підібрані й навчені. Щодо цього папство не могло впевнено обпертися на колишні чернечі ордена. Вони, по-перше, були погано пристосовані до настільки “високого” політиці, а по-друге, своїм неуцтвом, жадібністю й іншими непорядними якостями давно встигли осоромити себе в народі. Не було повної опори також в інквізиції. Хоч вона вже зарекомендувала себе як найсильніше знаряддя проти релігійного й політичного цькування – тепер уже було недостатньо одного терору; було потрібно опорочити й спростувати реформацію, знайти засіб зміцнити кріпосницьке ярмо, повернути в лоно католицької церкви мільйони людей, що порвали з нею, схилити королів відпалим від католицизму країн до повернення під ярмо Ватикану й оточити папство ще більш сліпучим, чим у часи його розквіту, ореолом святості й сили

В XVI столітті для рішення цих завдань стали створюватися нові ордени. Серед них особливе місце зайняв єзуїтський орден, названий “Суспільством Ісуса” . Він відрізнявся від всіх орденів католицької церкви. Єзуїти із самого початку поставили собі метою зміцнення влади тата шляхом проникнення в середовище багатих і правлячих кіл різних держав. Тісно зв’язатися із впливовими політичними діячами, із землеробською й фінансовою аристократією, впливати через них на політичне й громадське життя в дусі папських вимог і з метою посилення позицій самої шаленої реакції – такі мети, які поставили єзуїти

У світову політику єзуїти втрутилися як організатори й натхненники феодально-католицької реакції. До зброї ландскнехтів, що спустошувала райони антифеодальних і антикатолицьких рухів, до сокир і ударів катів вони приєднали хрест, хитрування пробабілізму й людиноненависницьку проповідь. Все це повинне було освятити кривавий розгул карателів, додати йому легкий “піднесений” зміст.

Однак у католицькому світі не було повної єдності у відношенні до папської політики. Навіть серед церковників не існувало загальних поглядів; духівництво деяких країн прагнуло створити національні церкви, частини церковників вимагала підкорити тат волі соборів.

Намагаючись зміцнити міжнародні позиції Ватикану, тата одночасно хотіли навести строгі порядки у власному, церковному будинку. Було потрібно насамперед зв’язати руки тої частини духівництва, що бажала обмежити влада тат.

Це було зроблено в другій половині XVI століття, і зробили це єзуїти. Бойовищем став церковний собор, скликаний татом Павлом III в 1545 році в тирольском місті Триденте. На соборі зштовхнулися різко протилежні точки зору. Імператор Карл V хотів, щоб собор здійснив церковну реформу, а тата розраховували за допомогою того ж собору підняти свій авторитет і свою владу. На противагу численним прихильникам імператорської політики, стремившимся стримати ворожнечу між католицьким і протестантським таборами, тата висунули вимогу рішуче викорінити протестантизм.

Щоб відстоювати першість папського престолу Павло III надіслав безліч своїх прихильників під видом легатів а, крім того, просив Лойолу відрядити на собор кращих богословів. Єзуїти з’явилися в Тридент і стали втручатися в усі учено-богословські суперечки. Часом розбіжності доводили чи ледве не до рукопашної. Засідання переривалися на роки. Закрився собор тільки в 1563 році.

Тридентский собор закінчився перемогою папського угруповання. Він допоміг татам згуртувати й рушити в настання сили католицької реакції. Він полегшив поширення єзуїтів по країнах Західної Європи, але це не виходить, що орден єзуїтів робив там тріумфальний хід.

Навпроти, “Суспільство Ісуса” постійно зіштовхувалося із серйозними перешкодами – наслідок крайньої складності класових, національних, міжнародних і релігійних відносин того часу. Наприклад, виняткові труднощі випробовували єзуїти, намагаючись улаштуватися в Іспанії. До перших єзуїтів, що прибили в країну в 1543 році, Карл V відніс із крайньою ворожістю. Він відмовився взяти до себе в духівники члена “Суспільства Ісуса” . Підбадьорені цим, старі ордена різко виступили проти новоявлених конкурентів.

Pages: 1 2

Збережи - » Причини створення ордена Ісуса . З'явився готовий твір.

Причини створення ордена Ісуса





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.