Предметний мир у романі Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання»

Достоєвський – тонкий психолог, дослідник людської душі, першовідкривач нових шляхів духу людського. От з якими поняттями більше й найчастіше ототожнюється ім’я великого письменника в нашій свідомості. Але якщо повірити спостереженням літературознавців, те Достоєвський, вірніше його талант, блисне ще однієї потайной гранню. Наприклад, Г. А. Майер пише про творчість письменника: “Коли Достоєвський зосереджує свою увагу на речах, будинках і квартирах, старанно й точно відбиваючи їхню сутність, треба стежити за найменшою деталлю в описах, настільки в нього рідких і скупих”. Я почув цьому “раді” і справді помітив, що, наприклад, житло Соні автор описує докладно, тому що воно не тільки “знімок” її гріховності, її перекрученого існування й щиросердечних страждань, але ще й частина душі Раскольникова, доля якого тепер у Сониных руках. Правильно сказано в Бердяєва, що жінки у творчості Достоєвського не мають своєї долі, але зате визначають собою долю чоловіків

Не можу не погодитися зі спостереженням Бердяєва, згадавши, як Достоєвський описує кімнату Соні. Він підкреслює мерзенність запустіння: комод коштує як би на грані небуття поблизу від жахливого гострого кута, що тікає кудись углиб. Здається, от ще один крок – і потрапиш у мир потойбічних тіней; відхитнешся назад і опинишся в іншому бридко тупому куті. Все це відбиває в добутку Сонину душу, що зайшла в тупик. До похмурого тла Сониной кімнати притягається й душу Раскольникова: у Родіона також немає виходу

Гріховної жертовності Соні й злочинній гордині Раскольникова таке середовище перебування природне. Поступово поринаючи в біоструми, що виходять від речей, їхніх положень і станів у романі, починаєш осягати щось зовсім разюче: те, що Соня живе у своєму сірому, похмурому куті, і є її метафізично що вже відбулася (задовго до здійснення наяву) зустріч із Раскольни-Ковым. Оселившись тут, Соня тим самим проникнула в душу ідейного вбивці й назавжди в ній залишилася

Випливаючи цій сумній логіці далі, зауважуєш, що інша частина розколотої душі Родіона перебувала праворуч за дверима, завжди замкненої наглухо. Зіставляючи символи, якимись є в романі предмети й речі, приходиш до думки, що тому так просто й невимушено, немов визнання самому собі, звучить зовсім непроста й незвичайна обіцянка Родіона сказати Соні, хто вбив Лизавету. За словами Родіона, він тоді вибрав Соню, щоб вилити на неї це жахливе одкровення

Думка ця прийшла йому в голову, коли він тільки почув про існування Соні від п’яного Мармеладова. Виходячи із цього, можна припустити, що автор свідомо прагнув відкривати для себе нові, незвідані, паралельні мири й закони буття, прилучаючи нас до цих мирів і законів. Цілком можливо, що наші прагнення, мріяння й прагнення неведомо для нашої свідомості приймають різні форми й види, матеріалізуються у світі явищ. У такий спосіб і прямо, і побічно Достоєвський затверджує думку великого Оригена: “Матерія є ущільнена людським гріхом духовність”. Але © Алл Соч. РУ 2005 спробую розвити думку далі.

Якщо кімната Соні дійсно є проступившая назовні, що матеріалізувалася частина, душі Родіона, то стає зрозумілим, чому він, слухаючи Мармеладова, уже “знає несвідомо”, кого вб’є й кому прийде визнаватися в убивстві. І якщо порожня кімната в кублі Ресслих є символ метафізичної порожнечі, що давно опанувала душею ідейного вбивці, те можна не дивуватися, чому при першому ж побаченні Свидригайлова й Родіона обоє вони миттєво й по суті довідаються один одного. Для Свидригайлова Розкольників – “це той самий і є”. Тому й Родіон, побачивши Свидригайлова, знову закрив очі, прикинув сплячої, щоб ще хоч на мінуту відстрочити фатальну зустріч. Сам Свидригайлов переконаний, що “це місто напівбожевільних, і рідко де найдеться стільки похмурих, різких, страшних впливів на душу людини”.

Але, знаючи фінал роману, дотримуючись метафізичних міркувань про вплив предметів на дух і волю людини, можна припустити, що надалі психологічному розвитку героїв (уже за гранню роману) можливий перелом, свого роду перевертыш. Тому що людство оточує себе предметами для гармонії, а не для того, щоб потрапити до них взависимость.

Збережи - » Предметний мир у романі Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання» . З'явився готовий твір.

Предметний мир у романі Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.