Православ’я в Росії

Світло Христової Істини й нового життя в Христі воссиял для російського народу тисячу років тому. Десять століть Російська Православна Церква соборно славить Творця, робить із роду в рід рятівну проповідь Божественного навчання. Увінчаний Хрестом, символом перемоги життя над смертию, храм православний представляє перед нами як будинок молитви… Створення рук людських, він містить у собі ту ж таємницю, що зберігає й Всесвіт, створена й Творцем. “Храм – це селище слави Божией, храм – це небо на землі… ” У ньому собор віруючих оточений собором святих, образи, яких ми бачимо в розписах і на іконах. У цій єдності видимого й невидимого повнота Церкви, її міцність і сила

Храм – хоронитель тисячолітньої історії Російської Православної Церкви й історії Російської святості. Молитвами й працями святих і праведників, подвижників і догідників Божиих, у землі Російській що просяяли, затверджувалася, зміцнювала й зростала Російська Церква. Кожний з них відзначений особою Божией благодаттю, кожний ніс у собі чесноти й кращі національні риси нашого народу…

Але перенесемося думкою на століття назад і побачимо, як наші праотці приймали в серце Христа. От як оповідають об цьому давньоруські літописи: ” Київський князь Володимир зайнявся духом, щоб бути християнином. І ввійшов у святу купіль, і відродився від Духа й води, у Христі хрестившись…

ставши сином нетління… ” Це відбулося в 988 році в Корсуни, першому місті нашої землі, що приняли хрещення ще в апостольські часи

” И зійшлося людей без ліку: увійшли у воду й стояли одні по шию, інші по груди.., малих тримаючи на руках. Священики ж стояли, творячи молитви… Владимир же радий був, коли пізнав Бога сам і люди його, і воззрев на небо вирік: “Боже, що створив небо й землю! Прийми цих нових людей… ” Дніпро став хрестинну купіллю для нашого народу. Так збулося пророче пророкування апостола Андрія Первозванного, ще на зорі християнства провидевшего майбутнє Київської землі: ” чи Бачите гори ці? ” На цих горах воссияет благодать Божия й устане велике місто, і церкви багато хто спорудить Бог “.

У тій складній ієрархії держав, що являв собою середньовічний мир, Русь після хрещення зайняла нове, високе місце. Зовсім по-новому, більше широким потоком уливаються й глибше проникають у життя християнської Русі блага візантійської християнської культури. Вічні основи європейської культури, ті античні-римські й еллінськ-початку, охоронницею яких була Візантія, відкриваються Русі разом зі сприйнятим з Візантії християнством. З ним Русь сприймає з Візантії першооснови богословської й філософської думки, перші елементи освіченості, літератури й мистецтва, основні правові норми й політичні ідеали. Тут початок того процесу, що, піднявши Русь, підготував її до прийняття великої християнської спадщини, а пізніше, після падіння старої імперії, поставив Московське царство на чолі православного миру. Тринадцатиглавий Софійський собор у Києві був споруджений у першій половині XI століття в період розквіту Київської Русі при великому князі Ярославі Мудрому

Про Софію Київській перший російський митрополит Илларион писав: “… (Ярослав) створив Будинок Божий великий і святий. Церква ця заслужила подив і славу всіх навколишніх народів “. Тут митрополит Илларион звернувся до православного народу зі своїм знаменитим “Словом про закон і благодать “, тут приймали послів, у храму збиралися київські народні віча, тут писався давньоруський літопис і була зібрана перша в Древній Русі бібліотека, тут до сьогоднішнього дня збереглися гробниці святий равноапостольской княгині Ольги й самого храмоздателя – Ярослава Мудрого

У Київській Русі, де піднялися до неба храми й затвердилася православна віра, з’явилися й перші її подвижники – преподобні Антоній і Феодосій Печерські. Вселившись у печеру на пагорбі Київському й засвітивши Господу свічу в підземному храмі, вони поклали початок чернечому подвигу, а заснована ними й прославлена в наступні століття Києво-Печерська Лавра стала головною святинею Православ’я в Київській Русі

Преподобний Нестір, постриженник Феодосиев, що ввійшов в історію, як перший росіянин літописець, залишив нам своє свідчення про Києво-Печерський монастир: “інші побудовані златом і сріблом, а монастир Феодосиев – його слізьми й молитвою “. Сюди приходили вибрані, що залишили земне заради небесного. Серед них преподобний Ілля (Ілля Муромець) – святовитязь, прославлений у російських билинах богатир, при кінці життя чернечий постриг, що прийняв, у Києво-Печерська Лаврі, і премудрий у своїй справі художник – іконописець Алипий, Нестір – літописець і дванадцять цареградских каменоздателей, що побудували Успенський собор, і безліч святих і праведників, нетлінні мощі яких спочивають тут і по цей день

Із благословення двох великих стрцев печерських – Антонія й Феодосія, їхнім починанням і піклуванням виросло велике древо київського чернецтва, прцветшее богоугодними справами й чудесами його великих святих. ” І по всій землі наший монастирі на горах і чорноризці явишася”.

И в усі наступні часи православні монастирі були училищами Християнської віри, осередком духовного життя, праведності й благочестя

У монастирському житті кожний несе слухняність на тім місці й у тім справі, до якого він найбільше покликаний

В іконописі й архітектурі виникла на Русі самобутня школа, пов’язана з національним характером, з народно-релігійним розумінням ” міри й краси “.

Перші століття становлення християнства на Русі були часом народження вітчизняних форм його розуміння, вираженого у фарбах, у камені, вслове.

На відміну від західного утворення, що одержало ще до християнства целую систему культурних і філософських початків від часів язичеського Рима, наша вітчизняна освіченість, крім самобутніх народних поглядів, мала єдиним джерелом Священне Писання, оточеними багатьма богодухновенними працями Батьків Вселеної Православної Церкви. Богослужіння й книги Священного Писання, на відміну від Заходу, Русь, завдяки подвигу слов’янських первоучителів святих Кирила й Методія, споконвічно одержала на рідній, зрозумілій мові, переведеним сгреческого.

Книги священного писання й тлумачення до них святих Батьків Церкви Православної й стали основою християнського світогляду, освіти розумового й морального виховання народу. З тої древньої пори й на сторіччя збереглася в російському народі довірливе й побожне відношення ккнигам.

Зі скорботою оповідають древні літописи про мученицьку кончину двох братів, молодших синів київського князя Володимира, князів Бориса й Гліба. Перші російські святі були названі страстотерпцами. Вони першими на Русі повторили подвиг Христа Рятівника, добровільно й з лагідність прийняли на себе мученицький вінець. А як відомо з історії, перші святі як би вказують, перетворять шлях свого народу

Так, в X столітті було передвіщене століття XX, коли Російська Православна Церква, мільйони вірних її чад добровільно й з лагідністю зробили свій хресний шлях на Голгофу. І перші рятували останніх, тому що не буває даремної перед Богом кров християнських мучеників

Подвиги святих і подвижників завжди протистояли навколишньому злу. З перших століть християнства на Русі вони вказували собою той шлях християнської смиренності, терпіння й любові, що був необхідний у розбратах, що почалися в XII столітті, і князівських міжусобицях

По переказі, уражений стрілами в битві новгородцев із суздальцами, ікона Знамення Божей Матері минула кров’ю. Але ніхто не слухав заклику розсудливості: “Навіщо сваримося між собою, навіщо губимо російську землю?! “.

Син Юрія Догорукого князь Андрій Боголюбский свій стольний град Володимир як першопрестольну столицю для всієї Русі. Побудований працями боголюбивого князя, храм Успения Пресвятої Богородиці залишився неперевершеним шедевром церковного зодчества. Великі були задуми Князя, але коротка залишилося його життя. Святий благовірний князь Андрій Боголюбский був злочинницьки вбитий недругами. Моці його, оточені глибоким шануванням віруючих, спочивають в Успенськім Владимирському соборі

Pages: 1 2 3

Збережи - » Православ’я в Росії . З'явився готовий твір.

Православ’я в Росії





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.