Збиток інформативної насиченості мовлення наносить і повторення слів. Лексичні повтори нерідко сполучаються з тавтологією, плеоназмами й звичайно свідчать про невміння автора чітко й канонично сформулювати думка. Наприклад: Гуртожиток, у якому студенти живуть п’ять довгого років свого студентського життя. Який буде це життя залежить від самих жителів гуртожитку. Але може стать і стилістичний прийом, що підсилює виразність мовлення. Лексичні повтори допомагають виділити важливе в тексті поняття (Століття живи, століття вчися; За добро добром платят. приказки).

До повторення слів, як засобу логічного виділення понять звертаються публіцисти. Цікаві, наприклад, заголовки газетних статей: «Будь людиною, людина!» Повторення слів звичайно властиво емоційно пофарбованого мовлення. Тому лексичні повтори часто зустрічаються в поезії. Наприклад: Роман класичний, стародавній, чудово довгий, довгий, довгий… (А. С. Пушкін). Нанизуванням однакових слів можна відбити характер зорових вражень (Але йде, іде піхота повз сосни, сосен, сосен без кінця. Вл. Луговской). Лексичні повтори можуть використатися і як засіб гумору

У пародійному тексті накопичення однакових слів і виражень відбиває комізм описує ситуації: Дуже важливо вміти поводитися в суспільстві. Якщо, запрошуючи даму на танець, ви наступили їй на ногу, і вона зробила вигляд, що не помітила этого, то ви повинні зробити вигляд, що не помітили, як вона помітила, але зробила вид. що не помітила. (літературна газета). Таким чином, словесні повтори в мовленні можуть виконувати різноманітні стилістичні функції. Це необхідно враховувати, даючи стилістичну оцінку слововживанню

Усяке відхилення від літературної норми, будь те у відборі лексико-фразеологічних засобів або виборі граматичних форм і конструкцій, перешкоджає безпосередньому й точному сприйняттю змісту письмового й усного мовлення. Для успіху виступу істотне значення має виразність мовлення, що досягається чіткою, ясною вимовою, правильною інтонацією, уміло розставленими паузами. Належна увага варто приділяти темпу мовлення, силі голосу, переконливості тону, а також особливості ораторського мистецтва: позі, жестам, міміці. Важлива роль приділяється нормативній вимові й наголосу

Відхилення від орфоепічних норм стає перешкодою в спілкуванні з аудиторією: відволікає увага від змістовної сторони виступу, направляють думка на другорядні деталі. Російська орфоепія містить у собі правила вимови ненаголошених голосних, дзвінкого й глухого приголосних, правила вимови окремих граматичних форм, особливості вимови слів іншомовного походження. У цілому, сучасні орфоепічні норми являють собою послідовну систему, що розвивається й удосконалюється. У формуванні літературної вимови величезну роль грає театр, радіомовлення, телебачення, звукове кіно, які служать потужним засобом поширення орфоепічних норм і підтримки їх єдності

Залежно від темпу мовлення розрізняються стилі повний і неповний. Повний стиль (при повільному темпі мовлення) відрізняється виразною вимовою звуків, старанністю артикуляції, а в неповному стилі (при швидкому темпі мовлення) відрізняється менш виразна вимова звуків, сильне редукування (скорочення). Розходження між названими стилями проявляється, по-перше, у співвідносності їхніх норм із відповідними лексичними шарами: слова нейтрального стилю у своєму звучанні оформляються по нормах нейтрального стилю вимови, слова високого стилю по нормах високого стилю вимови, слова розмовні по нормах розмовного стилю вимови. Так, що ставляться до високої лексики слова дерзання, здійснення вимовляються зі звуком [эи] у першому переднаголосному складі (зрівняєте: переважне зараз вимова [иэ] не у високому стилі).

Навпаки, слова розмовного стилю при наявності произносительних варіантів оформляються по нормах розмовного стилю вимови. Так, у словах втемяшиться, затік, у першому переднаголосному складі звичайно вимовляється голосний [і]. По-друге, розходження між стилями вимови може позначитися в тім, що деякі норми нейтрального стилю мають свої відповідності у високому або розмовному стилі. Зрівняєте вимову слів [з]ні, [фо]нетику у високому стилі й [са]немає й [фа]нетику в нейтральному стилі. п.3. Як вимовляти ненаголошені голосні звуки. У ненаголошених складах голосні піддаються редукції якісним і кількісним змінам у результаті ослаблення артикуляції. Якісна редукція ця зміна звучання голосного із втратою деяких ознак його тембру, а кількісна це зменшення його довготи й сили