“Ревізор” належить до тих добуткам, які захоплюють читача й глядача миттєво й немов врасплох. Про свій твір Гоголь писав: “Я зважився зібрати все дурне, яке тільки я знав, і за одним разом над ним посміятися- от походження “Ревізора”. Автор малює нам непривабливу картину повітового міста і її “батьків” - мздоимцев і ледарів, зайнятих тільки задоволенням своїх бажань і примх. Городничий не піклується про підлеглих його влади городянах, оббирає купців, витрачає казенні гроші на власні потреби. Він сам шахрай верб кожному начальнику бачить шахрая, що чекає хабарів

Прийнявши Хлестакова за важливого чиновника, Антон Антонович усіляко догоджає йому, сподіваючись на те, що залишиться при своїй посаді. Так само поводяться й інші чиновники: суддя Ляпкин-Тяпкин, піклувальник богоугодних закладів Земляника, поштмейстер Шпекин. Цим чиновникам невтямки, що можна чесно виконувати свої обов’язки, жити інтересами суспільства, трудитися на благо людей. Вони й слів-те таких не знають. обман, Що Відкрився, з помилковим ревізором і приїзд справжнього чиновника з Петербурга приводить їх взамешательство.

И швидше за все ненадовго. Автор дає зрозуміти, що все повториться заново з декількома нюансами. Може бути, хабара будуть більше, страху натерпляться, але все обійдеться, “генеральну репетицію” вони “зіграли із Хлестаковым” прекрасно.

Гоголь був чесним художником, він показав справжнє життя Росії, суворий і драматичну, і Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 у цьому його заслуга