Комедія “Ревізор” є злободенної вже більше 150 років. Росія царська, Росія радянська, Росія демократична. Але не міняються люди, зберігаються колишні порядки, відносини між начальством і підпорядкованими, містом і селом, тому коли ми читаємо “Ревізора” сьогодні, те довідаємося сучасне провінційне місто і його мешканців. Гоголь написав комедію, у якій висміяв неуцтво провінціалів, наприклад, суддя Ляпкин-Тяпкин прочитав п’ять або шість книг і тому вільнодумно, своїм словам надає велика вага, його мовлення, як і багатьох інших чиновників, незв’язна й стрімчаста. Піклувальник богоугодних закладів Земляника лікує підопічних, нічого не розуміючи в медицині, а лікар Гибнер ні слова не знає по-російському, тобто навряд чи здатний до лікування. Місцевий учитель будує такі гримаси, що навколишні просто в жаху, а його колега пояснює з таким жаром, що ламає стільці. Навряд чи після подібного виховання учні одержують належні знання

Коли вихованці виростають, вони переходять на державну службу. І тут - усе те саме: пияцтво, хабарництво, твір з аллсоч. ру © 2005 зловживання своїм положенням, чиношанування. Досить згадати лише деяких героїв комедії і їхньої звички: засідателя, що вічно п’яний; Ляпкина-Тяпкина, упевненого в тім, що якщо він хабарничає борзими щенятами, той цей не злочин; привласнені чиновниками гроші на будівництво церкви, що нібито згоріла; скарги купців на те, що городничий міг взяти в них будь-яку тканину або інший товар; фразу Добчинского про те, що “коли вельможа говорить, почуваєш страх”. Дружини цих мешканців провінції виховані на журналах, що виписуються зі столиці, і місцевих плітках

Не дивно, що приїзд чиновника з Петербурга викликав у них такий ажіотаж - провінційні наречені були на перечіт, а молода галантна людина встигала доглядати й за дружиною й за дочкою городничего. Втім, Хлестаков втілював у собі ідеал життя не тільки в очах дам, але й всіх інших мешканців повітового міста. Його фантастичним вигадкам повірили, тому що їхній зміст відповідало мріям кожного провінціала: перший будинок у Петербурзі, тисячі кур’єрів, друзі - іноземні посли і їм подібні, суп прямо з Парижа…

Не дивно, що городничий не відразу повірив у те, що Хлестаков обіцяв женитися на Марье Антонівні. Коли ж про це довідалися й інші мешканці повітового міста, то яскраво виявилася їхня заздрість до колишніх друзів. І як вони зловтішалися, коли довідалися, що ревізор був не теперішній! Таким чином, описує всі пороки мешканців повітового міста, яких було сотні по Росії. Це лицемірство, нещирість, вульгарність, заздрість, хабарництво, неуцтво

И все-таки хочеться вірити, що прочитання, постановка “Ревізора” сьогодні допоможе змінити моральний вигляд Росії, а її мешканцям - усвідомити власні пороки