Після всього цього Володимир взяв царицю, і Анастаса, і священиків корсунських з мощами святого Климента, і Фива, учня його, взяв і посудини церковні й ікони на благословення собі. Поставив церкву в Корсуни на горі. Відправляючись, захопив він і двох мідних ідолів і чотирьох мідних коней, що й зараз коштують за церквою святої Богородиці й про які невігласа думають, що вони мармурові. Корсунь же віддав грекам як вено за царицю, а сам повернувся в Київ.

Вено - викуп, що у східних слов’ян у язичеські часи було прийнято платити нареченому родичам нареченої.