Ораторське мистецтво виникло в Елладі, відтіля поширилося на Древній Рим, а згодом і в Європу. У школах риторика (наука красномовства) була обов’язковою дисципліною. У неї входила поетика, що викладалася як один з навчальних предметів “семи вільних мистецтв”. Пізніше риторика втратила своє первісне значення - неї почали тлумачити як мовлення зовні привабливу, але позбавлену внутрішнього змісту…

Неоднозначно сприймається риторика й сьогодні. Для одне красномовство - суспільна мірка, один із критеріїв оцінки особистості; для інших - річ маловідома, а те й зовсім невідома. Що стосується мене, то я за риторику в школі, у вищих навчальних закладах (нехай там готовлять інженерів, космонавтів, учителів або програмістів). Тому що кожний повинен уміти “красиво” говорити, будь-яке питання при будь-яких обставинах викласти струнко, логічно, переконливо й у гідному виконанні. Для цього необхідно знать багато - історію й філософію, закони й цивільне право, літературу, мистецтво. І вміти необхідно багато - устигати стежити за рухами тіла, за вираженням особи, за жестами, за звуками й відтінками голосу…І пам’ять необхідно мати чудову - скарбницю знань. Ловлю себе на тім, що погоджуюся з усіма думками Цицерона - мудрий була людина. Чи не так?

Говорять, що кожний з нас у душі небагато поет. А як говорив мудреці, “…між поетом і оратором багато загального: безліч способів прикрашання мовлення в них схожі й однаково доступні. Правда, поет більше скупий у ритмі й більше вільний у вживанні слів”. Адже найчастіше риторичне питання формулюється не з метою одержання відповіді, а для виразності поетичного мовлення або заперечення