Інша натура в обох, і Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 іншими очами дивляться вони на ту ж справу. Н. Гоголь. Тарас Бульба В повісті Н. В. Гоголя показана національно-визвольна боротьба запорізьких козаків проти польської шляхти, що гнітила українську культуру й пытавшейся насадити свої традиції, звичаї, віру. Запорізька Січ служила також заслоном проти набігів турецьких загарбників, що приносять часом не менше нещасть, чим поляки
Головні герої повести - старий запорізький козак Тарас Бульба і його сини Остап і Андрий, що тільки що повернулися з бурси додому. Боротьбі проти іноземних вихватчиков було присвячене весь життя Тараса Бульбы, і він сподівався, що сини стануть йому в цій справі першими помічниками. Спочатку сини, що повернулися додому, схожі на ” не-дяйно випущених семінаристів”. Гогольь пише про м’якнуув про “дв дужих молодців” з міцними здоровими особами. Брати збентежені іронічним прийомом батька, і Ос-Тйп, не стерпев глузувань, пропонує Тарасові Бульбе “поколобродити” його. “Добрий буде козак!
” - так оцінює пове-д#ни< старшого сина при зустрічі старий запорожец. молодшого ж - андрия - “двадцяти з лишком років і рівно в сажень ростом” батько називає “мазунчиком за мовчали-витті зніяковілість. Однак Андрий не боягуз. При розмові із запорожцями, з якими гордий батько знайомить синів, Андрий запально говорить: “Пускай тільки тепер хто-небудь зачепить. От нехай тільки підкрутиться тепер яка-небудь татарва, буде знати вона, що за річ козацкая шабля!” Остап же, поряд охоче не давати кривдникам спуску, проявляє й такі якості як уважність, спостережливість, гострий розум, холоднокровність. Ще під час навчання в бурсі сини Тараса Бульбы відрізнялися несхожістю характерів. Старший, Остап, з дитинства був упертий і славився завзятістю при досягненні мети. Спершу він не хотів учитися. Кілька разів він збігав з бурси й ховав книги, поки батько не пригрозив йому, що Остап “не побачить Запоріжжя вовеки, якщо не вивчиться в академії всім наукам”. З тих пор Остап почав займатися з “незвичайним старанням” і незабаром став одним із кращих учнів. Як і його славний батько, Остап насамперед цінував почуття товариства, був чесний і “прямодушний з рівними”. Витриманий і цілеспрямований, Остап був “суворий до інших спонукань, крім війни й розгульної гулянки”. Молодший син Тараса - Андрий - учився “охотнее й без напруги”. Почуття й емоції, розвинені в нього набагато більше, ніж у старшого брата, нерідко заводили його в досить небезпечні підприємства. Він був верткий і винахідливий, особливо коли мова йшла про запобігання покарання. Андрий був ніжний особою, молодий, гарний собою, і потреба любові рано прокинулася в його серце. Саме в цей час він побачив і полюбив молодих полячок, що зіграла в його подальшому житті далеко не останню роль. Старий запорожець Тарас Бульба вважав, що. краща школа для його синів - Запорізька Січ, тільки там можна навчитися чому-небудь вартий, набратися розуму. Не давши синам відпочити з дороги й побыть із матір’ю, Тарас Бульба забирає Остапа й Андрия в козацьку вольницю. У Запорізькій Січі молоді козаки показали себе із кращої сторони. Вони виділялися “прямою молодецтвом і удачливістю у всім”. Старі козаки схвально озивалися про новоприбулий, однак цілком і повністю їхні натури розкрилися тільки під час бою, адже навіть там обоє минулого “одні з перших”. Здавалося, що Остапові “був на роді написані битвенный шлях і важке знанье вершити ратні справи”. Витримка й холоднокровність, уміння розважливе зважити небезпека й швидко й точно знайти правильне рішення, наполегливість і впевненість у своїх силах допомагали побачити в ньому похилості майбутнього вождя. Гоголь порівнює Остапа з левом, а Тарас Бульба з гордістю говорить: “ПРО! так це буде згодом добрий полковник!” Незабаром козаки вирішують під час бою призначити Остапа курінним отаманом замість убитого: “Він, щоправда, молодший усіх нас, але розум у нього, як у старої людини”. Виправдав їхню довіру Остап, рішучістю, силою й хоробрістю завоював ще більшу любов і повагу до себе. Немов лев, боровся Остап і в останньому бої, коли полягло багато козацьких старшин і отаманів. Хоробро бився ; старший син Тараса на очах рідного батька, богатирська сила була в ньому. Однак чисельна перевага була на боці поляків, і вони зуміли правдами й неправдами захопити Остапа в полон. Героїчно, з небаченою мужністю, “як велетень”, виносить Остап роздирання й катування, яким піддали його поляки. “Ні лементу, ні стогону не було чутно” з вуст Остапа під час стерпних мучень. Остап - теперішній запорожець, гідний козак, син свого батька Тараса Бульбы - перед смертю не хотів ні жалості, ні ридань і розтрощень про себе. Йому необхідно було розумне слово твердого чоловіка, і батько виявився поруч, підтримав ого своєю присутністю, незважаючи на смертельну небезпеку. Як лев, умів боротися Остап, а вмер - як герой. А що ж Андрий? З похвалою відгукнувся Тарас Бульба й про молодшого сина під час першого бою: “добрий вояк”. Лндрию в бої не властиві ні холоднокровність, ні терпіння - він весь у владі почуттів. Запальність, неприборканий порив керують його діями й ведуть за собою. Він хоробрий тому, що не дає собі ні часу, ні можливості оцінити небезпека. Не випадково Гоголь говорить, що “він несеться, як п’яний”, адже в битві Андрий бачив для себе “скажену млість і захват”. Бій для нього - лише “чарівна музика куль і мечів”, він не пам’ятає, заради чого ведеться бій, чого хочуть досягти козаки. Вся сутність нетерплячого й палкого характеру Андрия виявилася в його манері поводження під час битви. Між боями Андрий нудьгу
Збережи - » Порівняльна характеристика Остапа й Андрия (по повісті Н. В. Гоголя “Тарас Бульба”) . З'явився готовий твір.