Майже всякий художній твір можна представити у вигляді однієї простої моделі, що включає в себе наступні елементи: герої, їхньої дії, час дії, місце дії. Місце дії - це обстановка, у якій розвертаються події добутку, тобто де відбуваються вчинки героїв. Опис обстановки є важливим засобом, за допомогою якого автор створює загальну атмосферу добутку, воно служить не тільки тлом, але й допомагає нам проникнути в сюжетну лінію, зрозуміти суть добутку й характери героїв. Місце дії може бути різним
Це й природа, і міський пейзаж, і різні приміщення, як обмежені простори із цілком певним набором предметів. Для так званого «міського» роману, тобто для добутку, у якому основна дія відбувається в місті, опис приміщень являє собою один з основних характерологических доданків. Для порівняльного аналізу я вибрала два романи - «Ганна Каренина» Л. Н. Толстого й «Злочин і покарання» Ф. М. Достоєвського. Хоча сюжети обох романів не обмежуються рамками тільки міста («Ганна Каренина» - Петербург, Москва, село; «Злочин і покарання» - Петербург, Сибір).
Але в той же час місто й у тім, і в іншому добутку відіграє важливу роль. Особливо в Достоєвського: місто виникає, як головний герой. «Історія злочину й покарання Р. відбувається саме в Петербурзі. І це не випадково: самий фантастичний на світі місто самого фантастичного героя» (Белов.
) Що стосується міста в Толстого, то він грає, я думаю, теж немаловажну роль. Насамперед хочу відзначити, що опис обстановки, що втримується в цих романах, по-різному тому, що в них діють представники різних шарів суспільства, які перебувають як би на протилежних полюсах. Адже герої «Ганни Карениной» - люди «вищого світла», що звикли до розкоші, а герої «Злочину й покарання» - «міська біднота», тобто студенти, чиновники й т. all soch © 2005 буд. Тому ми можемо порівнювати тільки авторські прийоми в описі обстановки. Перше, що впадає в око, - це статичність в описі в Достоєвського й динамічність -т у Товстого. В основному опис місця дії в «Злочині й покаранні» нагадує мальовничі картини
Як приклад можна привести опис кімнати баби - одного з основних місць дії, роману: «Невелика кімната, у яку пройшов парубок, з жовтими шпалерами, геранями й серпанковими фіранками на вікнах, була в цю мінуту яскраво освітлена призахідним сонцем… У кімнаті не було нічого особливого. Меблі, вся дуже стара й з жовтого дерева, складалася з дивана з огромною выгнутою дерев’яного спинкою, круглого стола овальної форми перед диваном, туалету із дзеркальцем у простінку, стільців по стінах так двох-трьох копійчаних картинок у жовтих рамках, що зображували німецьких панянок із птахами в руках, - от і всі меблі. У куті перед невеликим образом горіла лампада
Усе були дуже чисто: і меблі, і підлоги були відтерті під лиск; усе блищало». У наведеному прикладі ми бачимо, що дія закінчується тим, що Розкольників входить у кімнату баби. Далі йде опис того, що він бачить перед собою. Це як би застигла, нерухлива картина будинку
Статичність опису досягається Достоєвським завдяки використанню певних синтаксичних форм. Деталі інтер’єра даються в перерахуванні, тут відсутні дієслова дії, а окремі фрази нагадують сухий канцелярський перелік речей («меблі складалися з дивана, стола…»). І навіть згадування про те, що лампада горіла (у яскраво освітленій кімнаті), не надає картині жвавості, а, навпроти, навіть підкреслює якусь мертвотність обстановки
У Толстого подібних описів ми не зустрічаємо. Товстої не заглиблюється в окреслення деталей інтер’єра. Про обстановку, у якій діють герої, ми довідаємося не з якогось одного докладного опису, а із серії розрізнених деталей. Автор як би кидає нам жменя різнобарвних скелець, з яких ми змогли б скласти мозаїчну картину місця дії. Розглянемо опис першої картини роману - у будинку Облонских.
Потрапляючи в будинок, ми відразу занурюємо в гущавину подій. Автор не прагне залучити наша увага до характеристики місця дії, і, лише в міру того як розгортаються події, ми одержуємо подання про обстановку. І якщо, увійшовши разом з Раскольнико-Вым у кімнату баби, ми як би починаємо разом з ним оглядатися по сторонах, розглядаючи завмерлі предмети, те, потрапляючи в будинок Облонских, ми не обертаємо уваги на обстановку, а починаємо стежити за сюжетною лінією: «…прокинувся не в спальні дружини, а у своєму кабінеті, на сап’яновому дивані…
», «повільно ступав по м’якому килимі…», «…кинув неї в перламутрову раковину - попільницю…» і т.д. У кожному окремому уривку ми бачимо не опис конкретних предметів, а дії персонажів по відношенню кпредметам.
Це досягається використанням різних дієслів дії. Зрівнявши фрагменти текстів Достоєвського й Толстого, наведені в прикладах, ми бачимо, що в «Злочині й покаранні» у даному уривку на 17 найменувань предметів доводиться всього 2 дієслова дії, які, у свою чергу, також не позначають учинків героїв. Навпроти, у Толстого найменування кожного предмета сполучається з дієсловом, що позначає дії, вироблені героєм. Опис місць дій можна зрівняти з описом портретів героїв Достоєвського й Толстого
Нам відомо (з роботи М. Н. Гарбовской «Портрети в «Злочині й покаранні» і «Ганні Каренине»), що портрети в Достоєвського статичні, а в Толстого динамічні. Виходячи із цього, ми. можемо зробити припущення, що статичність є загальної характерологической рисою стилю Достоєвського в різних описах. Стилю же Толстого, навпроти, більшою мірою властива динамічність. Наступним аспектом обстановки, на якому можна зупинитися, є світлова й колірна характеристики місць дії. Спочатку оцвете.
Достоєвський приділяє більше увагу кольору в описах. Звичайно, колірна гама, використовувана Достоєвським, не дуже багата. В описах переважає жовтий колір, у меншому ступені автор використовує червоні, коричневі, білі, зелений кольори. «Розкольників обернув до стіни, де на брудних жовтих шпалерах з білими квіточками вибрав одну незграбну білу квітку, з якимись коричневими рисками, і став розглядати: скільки в ньому листиків, які в листиках зазуб-ринки й скільки рисок».
Або: кімната Алены Іванівни була «з жовтими шпалерами», з меблями «з жовтого дерева», картинками в «жовтих рамках». Будинок, у якому жила Соня, «був триповерховий, старий і зеленого кольори». У Толстого колір в описах обстановки майже не використовується. Однак навіть у тих рідких випадках, коли Толстої прибігає до кольору, відчуття від обстановки створюється зовсім інше. Якщо в Достоєвського колір збільшує гнітюче враження, вироблене обстановкою, то в Толстого, навпроти, як мені здається, він викликає почуття легкості й безтурботності
«Увійшовши в маленький кабінет Ки-Ти, гарненьку, розовенькую, з лялечками старої саксонської порцеляни, комнатку, таку ж молоденьку, розовенькую й веселу, какою була сама Кити…» Використання кольору Достоєвським і Толстим в описі місць дій теж, на мій погляд, перегукується зі статикою й динамікою в зображенні обстановки. Фотографам добре відомий ефект, створюваний кольоровою й чорно-білою фотографією. Найбільш удалі колірні фотографії - це пейзажі, а чорно^-білі - це так звані жанрові, тобто ті фотографії, де є якийсь сюжет. Фотографи вважають, що колір відволікає й не дозволяє повною мірою оцінити оригінальність сюжету, зосередитися на міміці, жестах, рухах людей, тому вони й віддають перевагу чорно-білій фотографії кольорової в сюжетній зйомці
Так само й у Толстого. Акцентувати увагу на діях героїв, показуючи їх у русі, він не дає колірного опису. Статичне зображення обстановки в Достоєвського, навпроти, цілком сполучається з кольоровими картинками
Питання про колір в описі пов’язаний з поняттям світла, що припускає дві протилежності: з одного боку - світло, яскравість, блиск; з іншого боку - темрява, тьма. Цікаво відзначити, що ці протилежні якості не однаково сприймаються в текстах Достоєвського й Толстого. У Достоєвського обоє якості - і світло, і темрява - викликають однаково неприємне відчуття. Якщо говорити тільки про тьму й темряву, які присутні в багатьох описах, то з ними зв’язуються почуття страху, тривоги, що млоїть невідомості: «Парубок переступив поріг у темну прихожую…
» Але цікаво, що й світло, блиск не зв’язаний у Достоєвського з радістю, жвавістю. Навпроти, він викликає якесь хворобливе почуття. В «Ганні Карениной» переважає світлий тон, що не викликає почуття, що давить. Прикладом цьому може служити опис кімнати Кити або «залитої світлом сходів», по якій піднімалися Кити з матір’ю на бал, але це не те хворобливе сліпуче світло, яким залита кімната Алены Іванівни. Навіть епітет «темний» не викликає похмурих відчуттів
Він проходить мимолетно, тільки-но помітно, на ньому не зосереджується увага. Поняття світла й тьми, у свою чергу, пов’язані з поняттями обсягу, величини. Як у Достоєвського, так і в Толстого зустрічаються й більші й маленькі приміщення, але вони із зовсім різним значенням входять вроман.
Pages: 1 2
Збережи - » Порівняльна характеристика описів будинку Л. Н. Толстим і Ф. М. Достоєвським (романи «Ганна Каренина» і «Злочин і покарання») . З'явився готовий твір.