Не настільки явно виражені ознаки зазначеного об’єктивного взаємозв’язку між поводженням співучасників при мовчазній згоді на з’єднання зусиль. Проте вони завжди є й можуть виразитися в характерних рисах зовнішнього прояву поводження співучасника як при безпосереднім виконанні злочину, так і перед цим, у спрямованості дій на той самий об’єкт і предмет і т.п.

Завдяки виникаючій при співучасті в злочині об’єктивного взаємозв’язку між поводженням співучасників останнє утворить сукупно діючий фактор, що заподіює. Разом з тим і поводження кожного співучасника не розчиняється в поводженні інших, а залишається відносно відособленим фактором, що заподіює, через особливості характеру зовнішнього свого прояву й ступеня участі в здійсненні злочину, тобто з якісної й кількісної його сторін

Для ілюстрації сказаного скористаємося раніше наведеним випадком крадіжки автопокришок з деякими змінами. Допустимо, що задум про крадіжку й план її реалізації виникли в Д. - одного з робітників, з якими завмаг А. домовлявся про перенос автопокришок у підсобку магазина. Задум і план крадіжки Д. запропонував своєму напарникові 3., що схвально поставився до задуманого “справі” і погодився прийняти в ньому участь. Далі, згідно плану, 3. схилив до цього шофери Б., що підкинув димову шашку у квартиру А. Потім під час відсутності А. вони разом з Б. під’їхали до магазина, занурили в кузов автомашини автопокришки й відвезли їх до сараю, що принадлежали Д., де їх і сховалися

У прикладі з достатньою виразністю проглядається об’єктивний взаємозв’язок між поводженням осіб, що беруть участь у злочині. Про це свідчать угоду між Д., 3. і Б., характер і спрямованість їхніх дій. Разом з тим у цьому сукупно діючому факторі, що заподіює, також досить чітко видні роль і значення дій кожного з них, ступінь участі (активності) кожного в здійсненні цього злочину: Д. - натхненник і організатор крадіжки; 3., поряд з виконавськими діями, виконав ще й подстрекательские й пособницькі функції; Б. обмежився лише виконавськими діями

Змальованим вище своєрідністю фактора, що заподіює, при співучасті в злочині пояснюється й обґрунтовується, з одного боку, спільність для всіх співучасників і кожного з них окремо злочинного результату (збитку об’єкту охорони), а з іншого боку - наявність причинного зв’язку між поводженням кожного співучасника й зазначеним злочинним результатом, що підлягає зобов’язанню у відповідальність усім їм і кожному окремо в цілому, без розщеплення його на частини

Стосовно до злочинів з формальним складом спільність полягає у взаємній обумовленості поводження співучасників, при якій дії одного співучасника є необхідною умовою дій іншого (інших) співучасника. Дії кожного співучасника доповнюють дії іншого, злочин відбувається їх загальними, з’єднаними зусиллями, хоча внесок того або іншого учасника у вчинене ними різний

У теорії карного права виділяється також третя об’єктивна ознака співучасті: участь двох і більше осіб у здійсненні “того самого злочину”. Параметрами (ознаками) єдності злочини називаються: єдність об’єкта злочину, єдність форми провини, єдність зазіхання в його першооснові. Наприклад, Г. робить убивство представника державної влади з ревнощів, а змінює його до цього Ю., що діє з метою припинення політичної діяльності представника влади. У цьому випадку в частині позбавлення життя представника державної влади як особистості обоє вони діють як співучасники. У той же час, оскільки об’єктом терористичного акту є не просто й не стільки особистість громадянина, а особистість представника державної влади, остільки у відношенні цього останнього об’єкта вони вже не діють всоучастии.

Однак трьома названими ознаками не вичерпується зміст поняття “співучасть у злочині”. Не менш важливе значення для отграничения цієї форми прояву злочинного поводження від суміжних форм індивідуально чинених злочинів (причетності до злочину, так званого посереднього виконання злочину, простого стікання декількох осіб при здійсненні злочину) мають суб’єктивні ознаки співучасті впреступлении.

По прямій вказівці закону (ст. 32 КК) співучасть у злочині - навмисна спільна участь двох або більше осіб у здійсненні злочину. Те, що співучасть - навмисна спільна злочинна діяльність, свідчить також про можливість співучасті лише в навмисних злочинах. Це положення безпосередньо випливає із закону й послідовно проводиться в практиці застосування норм про співучасть впреступлении.

Далі, “навмисна спільна участь”, виходячи зі змісту наміру в ст. 25 КК, означає, по-перше, усвідомлення кожним співучасником суспільно небезпечного характеру свого власного поводження й суспільно небезпечного характеру поводження інших співучасників (щонайменше одного з них) плюс усвідомлення об’єктивного взаємозв’язку свого поводження з поводженням інших співучасників (щонайменше одного); по-друге, передбачення злочинного результату від з’єднаних зусиль; по-третє, бажання або свідоме допущення того, що цей результат буде досягнутий саме шляхом додавання зусиль всіх співучасників або, щонайменше, зусиль двох з них

З наведених положень треба, що перші два з них становлять своєрідність інтелектуального елемента наміру при співучасті в злочині. У теорії карного права й практиці застосування норм про співучасть у злочині він одержав найменування взаємної поінформованості співучасників (щонайменше двох з них) про злочинний характер їхнього поводження й взаємозв’язку останнього. Третє ж положення відбиває специфіку вольового елемента наміру при співучасті. У теорії й практиці карного права він одержав найменування погодженості волевиявлень співучасників (щонайменше двох з них) у відношенні загального для них злочинного результату. При цьому погодженістю волевиявлень охоплюється також і саме додавання зусиль, і їхня координація в напрямку досягнення загального і єдиного для всіх (щонайменше двох) співучасників злочинного результату

Названі дві суб’єктивних ознаки співучасті в злочині, тобто взаємна поінформованість і погодженість у зазначеному розумінні, безпосередньо й однозначно випливають із закону (ст.25, ст. 32 КК) і визначаються своєрідністю фактора, що заподіює, при кожній конкретній формі прояву такої злочинної діяльності. Це повною мірою погодиться із взаимоотношением філософських категорій об’єктивного й суб’єктивного, а також із взаимоотношением кримінально-правових понять діяння й винного відносин до нього (КК РФ, ст. 14,25,32)

У зв’язку з викладеним не можна визнати обґрунтованими спроби іншого трактування суб’єктивних ознак співучасті в злочині. Це насамперед стосується концепції так званої мінімальної (однобічної) суб’єктивного зв’язку, відповідно до якої для наявності співучасті в злочині досить того, що підбурювач і пособник знають про злочинну діяльність виконавця, і зовсім не обов’язково, щоб виконавець знав об них діяльності

На жаль, ця концепція періодично з’являється в підручниках по Загальній частині карного права (підручники 1988 і 1994 років). Ця концепція мала певні підстави в карному законодавстві до 1958 року. Однак в Основах карного законодавства Сполучника РСР і союзних республік, прийнятих в 1958 році. і у виданих слідом за ними Кримінальних кодексах союзних республік, а також у нині діючому карному законодавстві вона не має достатньої підстави

У законодавчому визначенні поняття співучасті як навмисного совместною участі двох і більше осіб у здійсненні злочину термін “навмисне” зовсім не випадково поміщений на першому місці. Це означає, що він має цілком певне відношення до кожного з наступних термінів цієї формули закону, у тому числі й до зазначеного в законі мінімуму співучасників, що складаються із двох осіб. Звідси з очевидністю треба, що приписання закону про навмисну спільність участі в злочині рівною мірою ставиться до кожного з них, у тому числі й до виконавця злочину, тому що він по прямій вказівці закону (ст. 33 КК) теж є співучасником злочину. Це. у свою чергу, повинне означати тільки одне: у якому би сполученні з іншими співучасниками не виступав виконавець (з організатором, підбурювачем, пособником або з іншим виконавцем-співвиконавцем), для нього залишається єдина й непорушна вимога закону, щоб він діяв так само навмисне спільно, як і інші співучасники. Тому ознаки взаємної поінформованості й погодженості в обкресленому вище змісті не можуть не бути на боці виконавця злочину

Pages: 1 2 3