У країнах Західної Європи рицарський роман виниктадосяг-нув розквіту за доби середньовіччя. Батьківщина цього роману - Франція XII ст. Спочатку рицарські романи були віршованими, згодом їх стали створювати прозою. Рицарський роман почасти є спадкоємцем героїчного епосу, бо в цьому жанрі, як і в героїчному епосі, провідними мотивами є безмежна сміливість, благородство героїв.

Водночас між ними існує принципова різниця: якщо основним пафосом епосу є служіння батьківщині й сюзеренові, то в рицарському романі на перший план висувається служіння дамі серця, ідеальне рицарське кохання, бажання особистої слави. У творах цього жанру є багато казкових персонажів (драконів, чаклунів та ін.), і цим рицарський роман схожий на фольклорну казку Формування жанру стало значним надбанням рицарської культури.

в Розповідь учителя. У XVI ст., коли рицарська література в Європі занепадала, почався її розвиток в Іспанії. Іспанський рицарський роман мав специфічний характер.

Головна його ознака - розважальність. Загальноєвропейської популярності набув роман “Амадіс Гальський” про захоплюючі пригоди й подвиги знатного рицаря, написаний іспанським письменником Гарсі Родрігесомде Монтальво. Згодом ставлення до цього жанру змінилося на негативне. Виявом реакції на рицарський роман, що гальмував розвиток літератури, став твір Мігеля де Сервантеса Сааведри “Дон Кіхот”.