Поняття цінного папера як об’єкта цивільних правовідносин

Коли вперше з’явився вексель вірогідно встановити неможливо. Учені висловлюють різні точки зору про час і місце появи перших векселів. Одні припускають, що вексельні операції були відомі древніми римлянам і стародавнім грекам, інші відстоюють точку зору, що вексель з’явився в Італії в другій половині 12 століття

Деякі відомі вчені, такі як Табашников, Гольфшимдт і Грюнгут, у своїх роботах затверджували, що прості векселі мають більше раннє походження, чим перекладні. Вони обґрунтовували свою позицію тим, що знайдені прості векселі ставляться до більше раннього періоду чим самі старі перекладні векселі. Але більшість російських юристів дотримувалися протилежного погляду. Вони віддавали пальму першості перекладному векселю

Зокрема, У Снигирев відзначав, «що про італійське походження векселя свідчить як вексельна термінологія (акцепт, індосамент), так і те що древні вексельні документи написані італійською мовою й вексельними угодами перебувають у зв’язку з діяльністю італійських міняв»

Таким чином, будемо вважати, що батьківщиною векселя є середньовічна Італія. Вексель завдяки італійським менялам, поширився по всій Європі. «Може бути, зачатки векселя, обумовлені подібністю причин, можуть бути замічені й в інших країнах, але італійський тип узяв гору над іншими»

Починаючи з 17 століття вексель вступає в другий етап свого розвитку. Цей етап можна назвати «французьким», тому що більшість учених зв’язують його з ярмарками у Франції

У цей період вексель стали використовувати не тільки для перекладу грошей з однієї місцевості в іншу, але і як засіб платежу й розрахунків. «Векселями вироблялися різні платежі, під векселі виявлявся різний кредит і векселі – же були засобом перекладу грошових сум з однієї місцевості в іншу»

Широке використання векселя як платіжний засіб стало можливим завдяки появі індосаменту. Вексель став передаватися від однієї особи до іншої по написі на звороті документа

Передача «французького» векселя по індосаменті полягала в тім, що на звороті вказувалося ім’я того, кому він передавався (іменний індосамент), або ставився просто підпис і залишалося місце, куди могло вноситися ім’я набувача

У зв’язку з тим, що обертаність векселя виросла, підсилилася його роль у торговельному звороті, треба було зменшити зловживання при виконанні вексельних угод для векселя була встановлена письмова форма, а також обов’язкові реквізити, деякі з яких збереглися й до сьогодення часу

В 1847 році був виданий загальгерманський вексельний устав. Він ознаменував собою вступ векселя в третій, «гермонский», етап свого розвитку

По германському вексельному уставі вексель став по сьогоденню абстрактним зобов’язанням. Не було потрібно оцінки про одержання валюти (грошової суми або товару) і «германський» вексель передбачався переданим, поки не буде встановлено у векселі зворотне «не наказу». Всі правовідносини за векселем полягали в його тексті, тому допускалися тільки такі заперечення, які випливали з тексту векселя

У Росії вексель з’явився в кінці 17 століття. Він був завезений у Росію німецькими купцями, про це свідчить найменування цінного папера – «вексель». Слово «вексель» було запозичено з німецької мови – Wechsel .

В епоху царювання Петра 1 вексель виступав як засіб перекладу грошей з однієї місцевості в іншу на зміст армії. В 1729 році був прийнятий спеціальний вексельний устав з подвійним текстом на російській і німецькій мові. У проміжок часу між 1729 і 1902 роками в Російському вексельному праві віддавалася перевага, те германській вексельній системі, те французької залежно від того які саме атрибути векселя законодавець хотів виділити

У Радянському Союзі вексель застосовувався тільки в зовнішньоторговельних розрахунках, виключенням був період НЕП, коли вексель можна було використовувати й у внутрішньогосподарському звороті. На території СРСР діяло Положення про перекладний і простий вексель, затверджене постановою СНК СРСР від 7 серпня 1937 року

У цей час на території Росії діє федеральний закон «Про перекладний і просто векселі» який прийнятий Державною Думою 21 лютого 1997р. Стаття 1., якого встановлює, що «на території Російської Федерації застосовується Постанова Центрального Виконавчого Комітету й Ради Народних Комісарів СРСР (Про введення в дію Положення про перекладний і простий вексель) від 7 серпня 1937р. №104/1341»

Початок 20 століття відкрило новий період у розвитку вексельного права. Різноманіття вексельних законодавств стало серйозною перешкодою в розвитку міжнародного вексельного звороту й новою віхою в розвитку вексельного права з’явилося підписання вексельної конвенції 7 червня 1930 року в Женеві «Про однаковий закон про перекладний і простий вексель». Женевська конвенція дуже вплинула на подальший розвиток вексельного права. На основі цієї конвенції багато країн уніфікували своє вексельне законодавство

В 1988 році була зроблена ще одна спроба створення єдиних вексельних правил. Генеральна Асамблея ООН 9 грудня 1988 року схвалила Конвенцію « Про міжнародні перекладні векселі й міжнародні прості векселі». Дотепер Конвенція не діє, тому що для вступу силу необхідно, щоб неї ратифікували 10 держав

1.2 Актуальність

Корінні зміни громадського життя в нашій країні вимагають удосконалювання правового регулювання в багатьох сферах. Старий ГК 1964року вже не справляється зі своїми завданнями й залишає багато нових нерозкритих питань за рамками права. Росія інтенсивно йде по шляху демократичного розвитку й з кожним кроком уперед відчувається гостра необхідність закріплення цих питань на законодавчому рівні й зміна законодавчої бази. В 1994 році 21 жовтня, Державною Думою приймається новий цивільний кодекс, частина перша, котрий містить у собі й новій главі про цінні папери як об’єктах цивільних прав. Дана глава містить положення, що характеризують лише загальні для окремих видів питання. Особливості випуску й звертання цінних паперів регулюються спеціальними актами, положення яких конкретизуються й доповнюють норми ГК. Зокрема існує ряд законодавчих актів які є регулятором вексельного права, але й вони не дають повної картини «вексельного режиму», а значить і породжують ряд спірних питань застосування векселів

Розглядаючи вексель як об’єкт цивільних прав, можна багато поширюватися на цю тему, але однаково, неможливо в одній дипломній роботі передбачити всі аспекти участі векселя. У зв’язку із цим моя спроба розкрити складні й спірні питання «систематизації»вексельних відносин, не викликає сумніву в актуальності й необхідності

1.3 Мета й завдання дослідження

Ціль даної роботи це вивчення й аналіз проблем, пов’язаних із застосуванням векселя в цивільному праві. Для цього я поставив завдання розгляду «договірних відносин, пов’язаних із застосуванням векселів», тому що на мою думку представити вексель, як об’єкт цивільних прав буде простіше через «вексельні договори», тим більше, що договір у цивільному праві, має саме пряме відношення майже до всіх питань цивільних правовідносин

2.1 Поняття цінного папера як об’єкта цивільних правовідносин

Цінний папір є об’єктом цивільних прав (ст.128 ГК), являє собою документ, що відбиває пов’язані з ним майнові права, може самостійно звертатися на ринку й бути об’єктом купівлі-продажу й інших угод, служить джерелом одержання регулярного або разового доходу, виступає різновидом грошового капіталу

Pages: 1 2 3

Збережи - » Поняття цінного папера як об’єкта цивільних правовідносин . З'явився готовий твір.

Поняття цінного папера як об’єкта цивільних правовідносин





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.